Потойбічне

Багато хто знав леді Дієн Поль, талановиту композиторку, дуже сердечну і культурну. Але мало хто знав, що усе своє життя вона дуже близько стикалася з потойбічним світом. При цьому вона зовсім не шукала таких спілкувань. Якимось чином, володіючи деякими особливими властивостями, вона постійно бачила невидимий для інших Тонкий світ.

Не забуду, як ми поверталися після відкриття моєї виставки в Брайтоні і леді Дієн Поль тут же, у вагоні, мала гарячу суперечку з П. М. Мілюковим. П. М., як завзятий матеріаліст, всіляко доводив їй, що усі її видіння не що інше, як нею ж самою викликані галюцинації. Це  леді Дієн Поль, сумно посміхаючись, спростовувала, говорячи, що їй зовсім не хочеться їх бачити і нікого й нічого вона не домислює, але, на жаль, вона продовжує бачити багато обставин минулих часів у щонайтоншій реальності.

З її розповідей пригадується, наприклад, характерний епізод у наново найнятій віллі. Леді Дієн Поль, знаючи, що в особливо нажитих місцях найбільш можливі всякі матеріалізації, завжди намагалася вибирати будинки нові, тільки що відбудовані, де ніхто ще не жив. Так було і в цьому випадку. Вілла була тільки що побудована, і, за словами власниці, ніхто там ще не жив. У першу ж ніч Д. П. раптом відчула, що поряд з нею на ліжку лежить мертве тіло. Потім вона побачила, що із займаної нею кімнати виносять труну, яка з трупом просувається у дверях і залишає на дверях глибоку подряпину. Вставши вранці, після такої неприємної ночі, Д. П. передусім оглянула двері і нажахалася, знайшовши саме ту глибоку втиснуту подряпину, походження якої вона так реально бачила вночі.

Покликана хазяйка зізналася, що в цій кімнаті дійсно померла жінка, яка жила там всього два дні.

Був інший випадок, коли Д. П., переїхавши на нову квартиру, чекала щойно рекомендовану прислугу. Прокинулася дуже рано і, на своє здивування, побачила охайно одягнену привітну стареньку, яка рухалася по кімнаті. Д. П. чомусь подумала, може це нова  прислуга, і тільки здивувалася, як вона могла потрапити до неї в спальню так рано. В цей час старенька підійшла до каміна, на якому були розставлені якісь старі портрети, і почала пильно їх розглядати. А потім, на здивування Д. П., вона неначе підскочила і, поступово піднявшись до стелі, зникла. Тільки тоді Д. П. здогадалася, що це була зовсім не прислуга.

Також одного дня, прокинувшись вночі ніби від поштовху, Д. П. побачила чоловіка, який сидів у неї на ліжку, як вона говорила, дуже неприємного розбійницького вигляду. Відвідувач довго пронизливо дивився на неї, а потім поступово зник.

Більшість всяких таких появлень як в нічний, так і в денний час, іноді просто приводили у відчай Д. П. Вона щиро вигукувала:

«Адже ж я не хочу їх бачити! І чому усі мої друзі нічого подібного не бачать, а я чомусь повинна зустрічати усіх цих непрошених гостей?!».

При цьому бувало, що її непрошені гості переставляли якісь предмети, причому сторонні присутні бачили рух предмета, але причина цього була для них незримою.

Особливо багато подібних повідомлень появлялося у зв’язку з минулою війною. Так, наприклад, убитий на англійському фронті син В. Жаренцової, з’явившись матері, повідомив місце і обставини своєї смерті. Генеральний штаб заперечував можливість цього, подавши зведення, що у вказаному місці було непрохідне болото. Але друг покійного, який приїхав через декілька місяців, відновив істину. Виявилось, що для скорочення сполучень через це болото була влаштована гать.

Також один наш американський друг розповідав, як під Верденом, йдучи для зміни караулу, вони зустріли караул, який повинні були змінити вже в дорозі. Уся команда не тільки бачила цей взвод, але і безуспішно намагалася окликнути його. Підійшовши до поста, вони помітили вартового, який безмовно стояв, коли доторкнулися до нього, то виявилось, що це був труп. З’ясувалося, що увесь взвод був знищений несподіваним нападом германців.

Про всякі подібні поодинокі і масові явища можна скласти цілі довгі записи. Те ж саме можна чути і на Сході, в Китаї, Монголії, Афганістані, де з певними місцями пов’язані різні бойові повір’я. Про предмети, що пересуваються без видимої причини, можна чути часто від цілком достовірних людей.

Перед нами лежать фотографії місіс Ф. з надзвичайно реальними відображеннями Тонкого світу. Знімки вдалися без особливого на те бажання. О. Солнцев в Сердоболі розповідав декілька надзвичайно яскравих  своїх видінь. Так, наприклад, один тяжко хворий гардемарин обіцяв йому з’явитися і оповістити про свою смерть. Пройшло декілька місяців. Одного разу увечері, коли О. Солнцев працював коло свого столу, він почув за спиною звук дверей, що відчинилися. Обернувшись, він побачив свого молодого друга, але вже в мічманському мундирі, чому і здивувався. Той вклонився йому і потім ніби вийшов за двері. Згодом прийшли відомості, що гардемарин дійсно у той час помер, а підвищення в мічмани пройшло вже після його смерті, тому він був покладений в труну в офіцерському мундирі.

Такий же випадок передавала бабуся О. І., коли за домовленістю з нею один студент, також померлий від туберкульозу, з’явився до неї, і вона навіть бесідувала з ним. Цю бесіду чули ті, що знаходилися поруч в кімнаті. Померлий минулого року в Парижі О. Георгій Спаський також неодноразово зазнав самих надзвичайних явищ.

Особливо цінні повідомлення людей цілком урівноважених, які можуть спокійно і свідомо оцінювати бачені ними обставини. Звичайно, можна чути безліч істеричних, а іноді і не зовсім добросовісних оповідань, але такі повідомлення, звичайно, належатимуть до іншого розряду. Як і в усьому, потрібна простота, безпосередність, точність, словом, все те, що включається в поняття чесності. Особливо ж цінно, коли ті, хто бачили що-небудь, не прагнуть приписати це передусім своїм якимсь надзвичайним особливостям, а просто встановлюють факт у всьому його оточенні. Якщо груба плівка може відображати тонкі форми, то наскільки більше може, за відомих умов, сприймати їх людська свідомість.

16 лютого 1935 р.

Пекін