Олена Реріх про Радість

Олена Реріх про Радість: лист до молоді

Уявила перед своїм мисленим поглядом багато, багато молодих лиць; багато, багато ясних, вогнем виблискуючих молодих очей, і захотілося сказати їм усім про Радість. Не про ту безглузду телячу радість, яка примушує стрибати і скакати, і дриґати несвідомо ногами, але про Радість мудру, про Радість від усвідомлення Краси Буття.

Скажуть: чи можна говорити про радість зараз, коли стільки горя, жаху і крові навкруги і така панує у всьому світі напруженість? Так, не лише можна, але і повинно бути, адже по старій китайській приказці “Радість є особлива мудрість”, і той, хто знає суть, знає, що ніколи немає ніяких причин для печалі і смутку, бо усе скороминуще, і те, над чим ми плачемо сьогодні, над тим сміятимемося завтра. Навіть дерево кожне одягається в радості квітами, але і скидаючи листя воно не сумує, пам’ятаючи про весну.

Радість створює навколо нас особливу атмосферу, яка притягує до нас серця і, таким чином, приносить нам удачу, адже це природно, коли людина відповідає посмішкою на посмішку і біжить від похмурої, невдоволеної і злої особи. Радість жене від нас всяку тінь смутку, через що людина завжди втрачає те мале, що вона до того мала, тоді як радість є новим шляхом, який дає нові можливості. Світла радість, як світильник у млі, розсіює всяке сердечне збентеження і затемнення.

Якщо б можна було сфотографувати духовний стан людини у тузі і людини, сповненої Радості, ми побачили б біля першої сіру пелену, тоді як внутрішня радість другої оточила б її яскравими виблискуючими тонами. І як жаль, що люди часто бояться Радості, навіть відучують себе від неї, окутуючи своє мислення застоєм і пітьмою.

Радість можна порівняти з сильним магнітом, бо вона, ніби магніт, притягує до себе серця і дає власнику її імпульс життя і опірності всяким прикрощам і перешкодам, тоді як смуток породжує безвілля і повергає людину в безодню…

Радість народжує довіру. Радість допомагає взаємному зміцненню. При Радості духу немає місця саможалінню, і добре запам’ятаємо, що множина навіть близьких і прекрасних можливостей розкладається людськими скаргами, породженими саможалінням. Радість же духу створює твердість і наполегливу спрямованість вперед, завжди вперед. (Чи можемо ми, наприклад, згадати хоча б одного героя з сумним і безвільним лицем?)

Потрібно, щоб молоді серця запалилися радісним подвигом, який може перетворити все їхнє життя навіть непомітно для них самих. Але не в смутку, не в сумніві і не в підозрі треба вступити на цей шлях подвигу, а в Радості про майбутнє, в Радості від свідомості можливості щось і комусь дати.

І ось Радість дає людині якісь особливі сили, причини яких ще не встановлені наукою. Вона наповнює людину якимось особливим світлом, діючим і на інших. Можна спостерігати, наприклад, що коли людина, уся суть якої сповнена Радістю, входить в приміщення, де сидить декілька сумних людей, то атмосфера смутку якось відразу розсіюється, і доти сумні пози співрозмовників стають бадьорими, тьмяні погляди їхні загоряються, а губи складаються в посмішку.

Де шукати причину такої метаморфози? Слід було б звернути більше уваги на дію наших думок і наших почуттів на оточення. Чи не ясно навіть з такого прикладу, що причина криється у внутрішній духовній рівновазі того, хто знов прийшов, тобто що людина, повна Радості буття, має величезну життєву снагу і енергію, яка зараз же передається й іншим…

Але як же все-таки зберегти в собі постійну Радість, незважаючи на всякі печалі?

Стара східна приказка свідчить: “Утримуй в собі радість з ранку протягом години, і вона підтримуватиме тебе цілий день”.

Подумаємо про це чим глибше. Адже по суті все те, що може нас з ранку вивести з рівноваги – не вчасно поданий сніданок, недобре вигладжена блуза, неправильно зав’язана краватка або запонка, що не потрапила під руку, – усе це так мілко і незначуще, що не варто із-за цих дрібниць впадати в роздратування, від якого доводиться потім страждати цілий день. А якщо згадаємо, що роздратування породжує в організмі особливу отруту, яка губить організм на все життя, то зрозуміємо, що усі ці дрібниці не коштують такої дорогої ціни, як наш дух і здоров’я нашого тіла. Адже досить невеликого зусилля волі, незначного напруження, однієї думки, що ми маємо бути вищими і сильнішими за ці дрібні обставини, щоб ми були приведені до рівноваги, потім нам самим буде і смішно і соромно від думки, що ми витратили стільки енергії на такі дурниці, енергії, такої потрібної нам тепер. Адже за якимись неписаними ознаками ми вже відчуваємо, що  усе, що звершується зараз у світі, ніби наближає якісь важливі строки. І ми тепер повинні вже готувати себе до майбутньої роботи в абсолютно нових умовах, повинні готувати себе до служіння на благо.

Серце наше повинно завжди радісно звучати на все оточення; воно повинно наповнюватися свідомістю необхідності даяння – даяння безкорисливого, повного любові, даяння з єдиною думкою про несення подвигу, про допомогу Світлим Силам, які стоять на варті усього людства. І коли серце наше виповниться світлим звучанням, тоді і прийде до нас Радість, бо джерело Радості – серце.

Зараз усе людство стоїть на порозі Нового Світу. Рушаться старі засади. Зникають віджилі поняття. Проходять якісь наростання, деякі нові зрушення, поки що багатьма неусвідомлені, але вони вже смутно відчуваються і хвилюють. Зараз тільки спокій і терпіння можуть дати необхідну рівновагу і тільки радісне усвідомлення нового, що  наближається і стає важливим. Неминучі труднощі для такого часу, неминучі тяжкі дні, бо йде напружене зміщення одних енергій іншими, новими і світлими. Йде на зміну пітьмі урочистість духу.

Як же не зустрінути цей час урочистою Радістю і радісною спрямованістю, допомогти цьому новому духовному будівництву? Отже, невпинно підтримуватимемо в собі почуття спрямованості в майбутнє, і нехай в кожному молодому серці свідомого прибічника Світла звучать невпинно урочисті дзвони Радості, очікування Прекрасного Світу, який вже йде нечутним, але владним і твердим кроком.

Зараз рушаться світи, падають трони, зникають з лиця землі багато видних діячів. Усі народи напружують свої сили, настав великий, грізний час. Всі події, що здійснюються і, на перший погляд, не пов’язані між собою, мають насправді глибокий внутрішній зв’язок. Усе це було підготовлено віками самим людством, і ось зараз усе знайшло своє різке виявлення.

Ймовірно, ви будете свідками ще багато чого несподіваного і вражаючого, бо Рівновага Космічна ще далеко не встановлена. Всякий, хто може, повинен допомогти в цій Великій боротьбі Світла і пітьми. Звичайно, не в диких піснях і криках, і чварах буде ця допомога і не в нечистих розвагах, а в збереженні устремління до Світла, в чистому мисленні і урочистій Радості прийдешнього, бо сподіватимемося, що в кожному молодому серці горить щире бажання допомогти Батьківщині в радості духу. Батьківщина чекає і прийме радісний дар серця.

Друкується з “Реріховского вісника”, січень-червень (стор. 5-8), видавництво Ленінград -Ізвара, 1989. – 46 с.