Містицизм

У різних країнах пишуть про мій містицизм. Тлумачать криво і навскіс, а я взагалі не тямлю, чого ці люди так стараються. Багато разів мені доводилося говорити, що я взагалі побоююся цього невизначеного слова – містицизм. Дуже вже воно мені нагадує англійське «міст» – тобто туман. Усе туманне і розпливчате не відповідає моїй природі. Хочеться визначеності і світла. Якщо містицизм у людському розумінні означає пошуки істини та постійне пізнання, то я б нічого не мав проти такого визначення. Але мені здається, що люди у цьому випадку розуміють зовсім не реальне пізнання, а щось інше, чого вони й самі сказати не уміють. А всяка невизначеність – шкідлива.

У давнину містиками називалися учасники містерій. Але які ж містерії відбуваються зараз. І не назвемо ж ми містеріями наукове пізнання, яке останніми роками рушило в сфери надземні, наблизилося до пізнання щонайтонших енергій. Питається, в чому ж тіхто пишуть, бачать мій містицизм. Якщо пригадаємо мої картини, то навіть самі назви навряд чи відповідатимуть цьому людському позначенню. Пригадаємо від самого початку: «Богатирі», «Ушкуйник», «Гонець», «Повстав рід на рід», «Сходяться старці», «Бій», «Місто будують», «Сергій-Будівничий», «Гімалаї», «Перли шукань», «Монгольський Цам», «Конфуцій», «Лао-Це», і з самих останніх – «Тривога», «Снігуронька», «Ріка життя», «Настасія Микулична», «Микула Селянинович»…  Або згадаємо нариси: «Боротьба з неуцтвом», «Парапсихологія», «Хвороба наклепу», «Пісні Монголії», «Чингіз-Хан», «Шкільний учитель», «Прекрасне єднання», «Старовинні ліки», «Ворота Світу», «Чаша невідпита», «Оборона», «Горький», «Толстой і Тагор»… Усе це достатньо, здавалося б, визначене і зове до пізнання.

Правда, ми радіємо кожному досягненню, хай буде це в галузі мистецтва чи науки. Ми глибоко цікавимося передачею думки на відстань та всім, що пов’язане з енергією думки. Про це вже давно були бесіди із покійним Бехтерєвим, із Раіном, із Метальниковим. Область мозку і серця, так піднята зараз ученими світу, не може бути названа туманним словом «містицизм», але є найреальнішим науковим пізнанням. Для неуків, ймовірно, будь-яке наукове відкриття є містицизмом і надприродністю. Але тоді і Каррель, Крукс, Олівер Лодж, Піпін та всі реальні вчені будуть також містиками.