Видіння

Журнал «Ді Гейстіге Відергебурт» у січні поточного року повідомляє: «Надходять відомості про дивні небесні знаки, про які повідомляють у щоденних газетах. «Касселер Пост» пише про появу Христа на небі, яке сталося у Норвегії, у таких словах:

«Дивний феномен спостерігався у маленькому місті Грімштаді, на південному березі Норвегії. Маленька хмарка, схожа на білу літальну машину, з’явилася на безхмарному синьому небі, при повному сонячному сяйві. Від цієї хмари відокремилася інша, розрослася і перетворилася у світлоносну фігуру Христа, обернену до міста і благословляючу руками. Явище тривало близько п’ятнадцяти хвилин і потім повільно перетворилося у форму Святої Чаші. Це справило найглибше враження на сотні людей, які зібралися спостерігати його».

Повідомлення нагадує, що не може бути ніякого сумніву відносно явища у небі, адже увесь народ цілого міста бачив його. Також повідомляється, що норвезькі учені намагалися пояснити сяючу хмарку, як світловий феномен, утворений заломленням сонячного світла на великій висоті у мікроскопічних кристалах льоду. Видіння ж Христової фігури, однак, вони пояснили, як «випадкове».

Інше феноменальне явище, також сяючої фігури у небі, було повідомлене у «Нойє Фрейе Прессе» у 1934 році, у листопаді, яке свідчить: «Незвичайно дивний феномен спостерігався пригніченим і переляканим натовпом народу у маленькому греко-македонському селі Оріссарі. Повідомлення про цей феномен, який появляється під вечір, дещо різняться. Священик із Оріссарі стверджує, що із вікна свого будинку бачив гігантську фігуру блакитного світла – мовби могутній воїн у повному озброєнні, у шоломі і з мечем – яка підіймається над горизонтом. Вона залишалася декілька хвилин і потім миттєво зникла, не залишивши ані найменшого сліду. Селяни, котрі спостерігали це, помічали, що мовби усе небо потім було вкрите язиками блакитного полум’я, і багато хто із них вірить, що це був дух Олександра Великого, котрий появився, щоб попередити у Греції про катастрофу».

«Цей феномен викликав інтерес вчених і газетних співробітників, які відправилися до Оріссарі досліджувати його. Спочатку вони вважали, що це масове самонавіювання, доки один оператор грецької кінематографічної асоціації не отримав відображення на фільмі. Президент товариства психічних досліджень в Афінах опублікував повідомлення, стверджуючи, що у цьому фільмі гігантська фігура цілком видна, вона швидко згасає, після чого усе небо виповнюється вогнем і видно, як сяюча фігура потім зникає».

«У цьому випадку намагалися пояснити феномен природним шляхом, тобто, що випаровування від боліт, що оточують село Оріссарі, могли здійснити такий дивний феномен. Питання появлення фігури, звичайно, не бралося до уваги і не було вирішено ніяким способом».

Цікаво порівняти ці останні повідомлення також із порівняно недавніми звістками з Італії, Англії, а також із декількох місць Азії. В одному місці натовп народу бачив жіночу фігуру, і потім небо ніби покривалося язиками полум’я. У іншому місці безліч народу неодноразово помічала вогняний хрест, у третьому бачили вогняного Ангела, який стояв на стовпах світла, потім бачили вогняного вершника, бачили чашу – і усе це за порівняно недалекий проміжок часу. Якщо хтось захоче пояснити усі ці видіння лише самонавіюванням натовпу, масовим гіпнозом, то і таке явище заслуговує на якнайглибшу увагу, адже масовий гіпноз зовсім не так часто проявляється. Він був відомий при деяких напружених епохах людства і не може бути розглянутий як те, що не заслуговує уваги.

Якщо до цих згаданих видінь у небі додати усі численні видіння шанованих народом Святих, Святого Преподобного Сергія Радонезького, Святого Серафима Саровського, Святого Миколая Мирликийського, про яких повідомляють із самих різних місць, то і ці відомості також мають заслуговувати  глибокої уваги.

Усе можна намагатися пояснити якимись так званими «природними шляхами». Але, прислухаючись уважно до обставин цих повідомлень, можна побачити, що пропоновані «природні шляхи» дуже неспроможні. Заломлення світла, або болотяні випаровування, або якийсь дим, або попіл – усе це ще не розповість, чому цілі маси народів, найрізноманітніших у своїй психології, усі бачать певні фігури і переконують у них один одного відразу, а кінематографічний фільм відображає те ж народне переконання.

Також до «природних шляхів» відноситься теорія випадковості. В усіх випадках лише збіг. Але тоді потрібно пригадати давнішню розповідь про те, як учня на іспиті запитали, якщо він впаде з вежі і залишиться живим, що це? Той відповідав – випадок. А якщо удруге? Відповідь була – збіг. А якщо утретє? – Тоді – звичка.

Ось у цих повторних, мовби в народних видіннях, які стовпилися, також являється вже не випадок, не збіг, а більше звичка. Адже те, що відбувається, повідомляється від різних народів, із різних кінців землі і пов’язується із певними термінами, про які знають рішуче всі народи. Так, 1936 рік згадується із різних причин у найнесподіваніших країнах. Про нього скажуть і в Японії, і в Америці, і в Монголії, і в Індії, і у Франції, і в Італії. Словом, якщо цю дату, знайдену цілком різними шляхами, назвати масовим самонавіюванням, то виникає дуже незвичайне запитання, яким шляхом і чому таке світове самонавіювання може бути можливим.

Прагнемо бути неупередженими. Не нав’язуємо своєї думки. Нанизуємо сумлінно лише ті факти,  що надходять. Знаємо, що ці повідомлення доходять від людей, нічим між собою не пов’язаних, від людей різної освіти, різних поглядів і вірувань. Тим цінніше спостерігати те, що зараз відбувається. Адже люди все бачать. Той, хто бачив, не задовольниться ніякими поясненнями про те, що він ніби не бачив. Той, хто бачить, хто відчуває, хто сам чує, тому ніякі болотяні випаровування не будуть переконливими. Коли ж ви візьмете усі образи, різними народами спостережені, то хіба не буде це величезним історичним моментом, котрий незримий лише для сліпих.

Адже це не те, щоб хтось когось чув, дізнавався від недостовірного базіки. Тут ви маєте справу із цілими масами народними, які бачать і відчувають. У цих видіннях укладено світовий момент величезної важливості. Без всякого марновірства і забобонів прислухаємося до цих повідомлень, за які ручається безліч народу. Як допитливі історики,зберемо ці факти воєдино, щоб іще більше освітити великий світовий час, про який можуть не думати тільки уми незрілі. Передусім і в усьому потрібно знати. Сучасне світове сум’яття має глибоке коріння. Багато чагарників зростає, і в них не треба блукати. А для того, щоб знати, треба чесно й уважно прислухатися до гласу народу. А в даному випадку ми маємо справу вже не з одним народом, а із багатьма народами, які бачили і відчували.

23 червня 1935 р.

Цаган Куре.