Істинна сила

Серед перших неприборканих дослідів навіювання залишаються в пам’яті декілька справжніх епізодів. Передають, що людина, випивши склянку абсолютно чистої води, під навіюванням, що вона прийняла сильну отруту, померла при усіх симптомах саме цього отруєння. Людина, покладена у абсолютно чисте ліжко, під навіюванням, що в цьому ліжку помер тяжко заразний, отримує усі ознаки цього зараження. Людині навіюють, що почалася повінь – і вона тоне у своїй кімнаті, і вона майже гине від усіх безперечних ознак  утоплення.  Людині навіюють, що вона переходить бурхливий гірський струмок, і у великому товаристві, знаходячись під навіюванням, вона знімає чоботи і частину одягу, обережно пробираючись по уявному камінню.

Котрийсь лікар заявив сильному гіпнотизерові, що той може впливати лише на людей слабонервових, а він як лікар ніколи не піддасться цим шарлатанським діям. Гіпнотизер посміхнувся, сказавши: «За ці Ваші слова зараз, коли Ви підете від мене, Ви впадете на потилицю і тоді, можливо, почнете думати по-інакшому». Численні присутні спостерігали за цим своєрідним поєдинком. Лікар дуже енергійно й обурено обернувся і почав віддалятися від гіпнотизера. Але через декілька кроків він раптом зупинився, намагався просунутися далі, ніби долаючи якусь перешкоду, потім знову зупинився і поступово, незважаючи на усі свої зусилля, впав спиною на підлогу. Поразка матеріаліста була зустрінута реготом присутніх. Зазнавши поразки, він конфузливо встав і, потираючи потилицю, поспішив залишити зал.

Цей маленький епізод маніфестації навіювання міг би супроводжуватися безліччю фактів, коли люди робили те, що наказане їм подумки, не усвідомлюючи, що саме примушує їх вчинити так, а не інакше. Окрім свідомих навіювань, звичайно, ще більше відбувається не лише неусвідомлених сприйнять, але й неусвідомлених наказів.

Отже, виходить, що симптоми отрути породжуються думкою. Симптоми заразливих хвороб викликаються не самою заразою, а тією ж думкою. При цьому для зарази або для отрути потрібен інкубаційний період. Але думка викликає ті ж наслідки і творить усе попереднє блискавично. І тим думка сильніша за всяку отруту, всяку заразу.

З іншого боку, якщо думка може бути сильнішою за найзгубніші речі, то, природно, вона ж може бути могутнішою і від самих цілющих дій. Усім відомі випадки, коли лікар, для користі хворого, повинен прописувати цукровану воду, яка дає найпрекрасніші наслідки. Природно, не дрібка цукру, але думка того, хто приймає, така могутня. Здавалося б, усім вже досить відомі факти могутності навіювання, але все-таки постійно і в професійній практиці, і просто в побуті значення навіювання або забувається, або, ще гірше, продовжує заперечуватися. У цьому проявляється  одвічна боротьба вузького матеріалізму з безмежною, високоосвіченою духовністю.

Прикро згадати, як часто найменші міркування перевищують рятівні посилки. Це не означає, що посилка була слабка. Могло, просто кажучи, не знайтися для неї місця у того, хто сприймає. І, таким чином, замість чогось дуже корисного раптом перемогло найменше, незначне побутове. Звичайно, відбувається це у тому середовищі, де про думку як про таку взагалі не розмірковують. Адже є такі цілі сім’ї, де помислів про думку взагалі не було б допущено і в усякому разі було б висміяне.

Отже, часто найважливіший двигун, найдуховніше начало піддається найлютішим запереченням і осміюванню. Розповідається, що деяке войовниче плем’я, коли йде для отримання відпущення своїх гріхів від свого духовного глави, завжди утримується від нападів і розбоїв. Але після отримання благословення розбійні воїни стають особливо жорстокими і поспішно вдаються до всяких нападів.

Чи не виходить приблизно те ж саме, коли ви бачите людей, здавалося б, тих, що виходять із храму після молитви і негайно вдаються до всякого лихослів’я. Чи не те ж саме часто стає очевидним, при спостереженні людей, які щойно залучилися до глибокої трагедії або нібито приголомшені духовним словом і які відразу ж занурюються у незносні, підлі плітки й наклеп. У всіх цих прикрих випадках можна бачити примітивний стан мислення. Якраз справжнє невігластво примушує людей не розпізнавати, де і в чому полягає істинна сила.

Тим часом пізнання істинної сили думки може прийти лише добровільно. Ніякими лекціями і книгами, якщо до них не розкриється серце, не можна просвітити.

Якийсь педагог всіляко пропонував своїм учням думати. Але за його спиною неприборкані неуки називали його нещасним багатодумцем. Якби цей епізод перенести в оточення класичних грецьких академій, то якому остракізму були б піддані неуки, що дозволили собі реготати над благородним словом про думку. Як благородно і доброзичливо повинно входити у свідомість поняття цінності думки. І який це незамінний друг і порадник, істинний доброзичливець постане цією очищеною, збереженою думкою. Істинна сила притягується і засвоїться там, де ушляхетнена думка.

25 квітня 1935 р.

Цаган Куре.