Боротьба з невіглаством

«Знання – це  шлях до радості, але радість – особлива мудрість».

«Боротьба з неуцтвом має бути явищем світовим. Жоден народ не може хвалитися, що він досить освічений. Ніхто не може знайти достатньо сил, щоб здолати неуцтво в єдиноборстві. Знання має бути всесвітнім і підтримане в повній співпраці. Шляхи сполучення не знають перепон, також і шляхи знання мають процвітати в обміні думок. Не потрібно думати, що десь достатньо зроблено для освіти. Знання настільки розширюється, що вимагається постійне оновлення методів. Жахливо бачити скам’янілі мізки, які не допускають нових досягнень. Кожен, хто заперечує, не може називатися ученим. Наука вільна, чесна і безстрашна. Наука може миттєво змінити і просвітити питання світобудови. Наука прекрасна і тому безмежна. Наука не переносить заборон, передсудів і забобон. Наука може знайти велике навіть у пошуках малого. Запитайте великих учених – скільки разів найдивовижніші відкриття відбувалися в процесі звичайних спостережень. Око було розплющене і мозок не запорошений. Шлях тих, хто уміє дивитися вільно, буде шляхом майбутнього. Саме боротьба з невіглаством невідкладна, як з розкладанням і тлінням. Нелегка боротьба з темним неуцтвом, воно має багато посібників. Воно має притулок у багатьох країнах і прикривається різним одіянням. Треба запастися і мужністю, і терпінням, адже  боротьба з неуцтвом є боротьба з хаосом».

За п’ять віків до нашої ери зі Сходу пролунали благословенні слова: «Невігластво є тяжким злочином». Пізніше і великі відлюдники перших віків християнства заповідали, що «невігластво є пекло». Дійсно, з цієї темної прірви народжуються усі братовбивчі злочини, світ наповнюється тією брехнею і пітьмою, яка сприяє найпотворнішим, найжорстокішим і огидним діянням.

Ковтати їжу ще не означає жити. Також, подібно, бути грамотним ще не означає бути освіченим. Грамота є природним живленням, але ми бачимо, що як їжа може бути і корисною, і шкідливою, так само і значки грамоти можуть служити і світлу, і пітьмі. Просвіта і культура будуть синонімами. Як у тому, так і в іншому найменуванні укладена готовність до безмежного пізнання. У горнилі такого постійного оновлення свідомості очищається і сутність людська. У цьому чесному і необмеженому труді пізнання люди облагороджуються і починають розуміти, що є служіння людству і світові. Істинний учений має око відкрите і думку необмежену. Але, як і все у світі, око має бути виховане і думка має бути вихована. Від перших кроків освіти світле допущення і розкриття горизонтів має входити в основу початкової школи. Знання має бути звільнене від умовних рамок. Знання – це  шлях до радості, але радість є особлива мудрість.

Учений і художник знають значення слова «натхнення». Вони знають, що є прозріння, в якому відкриваються для них нові витончені форми і пізнаються досі не помічені, а можливо, і забуті високі енергії. З далеких віків уже прийшло усвідомлення того, що думка є енергією, думка світлоносна. Давним-давно деякі люди знали про те, що думка може бути навіяною або, правильніше, бути переданою. Але навіть і така стара істина лише останнім часом, на очах нинішнього покоління, увійшла до ужитку вченого мислення. Усі ми були свідками, як іще зовсім недавно неуки глумилися над так званим магнетизмом і гіпнотизмом. Доходило до того, що та ж сила в різних її найменуваннях сприймалася по-іншому. Месмеризм був висміяний і засуджений, і він же під ім’ям гіпнотизму отримав деяке право на існування. Адже для чогось деякі пігулки мають бути позолоченими, а склянки ліків забезпечені особливими ярликами. І можна зрозуміти, з яких причин деякі хімічні елементи, тепер цілком визнані, мали бути прикриті алхіміками під назвами орлів, феніксів та іншими символами.

Усі ми пам’ятаємо, як під час утворення проф. Бехтерєвим Неврологічного інституту усі, кому не ліньки було, насміхалися з його дослідів передачі думки на відстань. Широка популярність імені Бехтерєва не позбавила його не тільки кепкувань, але навіть і всяких підозр. Невігласи шепотіли, що не могла ж ціла установа виникати для дослідження процесів нервової системи і думки. Шепотіли про якісь політичні затії чи про романтичні захоплення і навіть про безумство Бехтерєва. Ось до яких Геркулесових стовпів доходили судоми невігластва. Пам’ятаю, як при цих злошепотіннях сутужно згадувалася книга Гастона Тіссандье «Мученики науки». Куди ж далі йти, коли ще в наш вік якась академія обізвала великого Едісона шарлатаном за його фонограф, а деякі університети не допускали жінок до вищої освіти. Адже це було, повторюю, не в Середньовіччя, а в наш час. Робилося це не якимись безграмотними дикунами, але людьми, що забронювали себе мертвим, офіційним ярликом ученості. Не будемо перелічувати нескінченну низку істинних мучеників науки, але якщо ми згадали про гоніння на жіночу освіту, то згадаймо хоча б геніальну математичку  Софію Ковалевську, яка не могла вступити в жоден університет, а в той же час удостоювалася світового визнання її робіт з вищої математики. А скільки прекрасних учених і лікарів можна пригадати, які, гнані їхніми неосвіченими колегами, повинні були навіть покидати свою батьківщину.

Світ гордиться великим ім’ям фізіолога Павлова, всюди повторюються формули його вчення про рефлекси та інші його геніальні прозріння. Але навіть і ця, по-нобелівському   увінчана, всесвітня діяльність викликала в деяких специфічних колах знизування плечима. Серед тих, хто знизує плечима, теж шукайте неуцтво. Воістину ніякі мундири, ніякі мертвотні, схоластичні ярлики не прикриють людиноненависництво, заздрість і тупу обмеженість. Боротися із безграмотністю значно легше, ніж уразити похмуру гідру людиноненависництва з усіма її атрибутами – заздрості, сумнівів, вульгарності, злошепотіння і тих підпільних кампаній, які сили мороку уміють так вправно проводити. Адже сили зла і з ними сили невігластва – ганебні синоніми – дуже згуртовані. Із усіх почуттів – любов і ненависть будуть найбільш об’єднуючими  і найсильнішими.

Звичайно, незважаючи на всі ярі спроби невігластва, світле пізнання просувається по всьому світу. Згадаймо хоча б недавні повідомлення, що порадували освічений світ. Згадаємо усі чудові досягнення великого біолога Боше про життя рослин. Проф. Комптон заявляє, що думка людини є найважливішим фактором світу. Проф. Метальников подає дослідження про імунітет і про безсмертя одноклітинних. Д-р Котик досліджує перенесення чутливості. Професор Мюнстерського університету В. Стемпель доводить існування незримих випромінювань від усіх живих істот. Д-р Доблер із Гейльбронського університету стверджує існування ще нещодавно висміяних випромінювань землі і зв’язок їх із людським магнетизмом. Гарі М. Джонсон, проф. університету Віргінії, робить повчальні висновки про безумство. Д-р Отріан, завідуючий метеорологічною станцією в Германії, спостерігає вплив атмосферних явищ. Аббат Море, французький астроном, робить досить цікаві висновки про сонячні плями. Американський біолог Бернард Проктор вивчає умови життя на висотах. Французький вчений д-р Леві-Валенсі застерігає щодо епідемій безумства. Д-р Різе провадить досліди над впливом ритмів. Д-р Бернард Рід, британський учений, зближує знаходження стародавньої медицини з сучасними дослідженнями про вітаміни. Угорський молодий учений відкриває промені-невидимки. Усім відомі досліди професорів Ріше і Жілле і висновки сера Олівера Лоджа. Проф. Лейденського університету В. де Хаас досліджує абсолютний нуль, доводячи його неможливість. Професор Гарвардського університету д-р Кеннон робить висновки про значення удачі в наукових відкриттях. Хімік Мінглей дає сміливий прогноз майбутніх відкриттів. Проф. Гарвардського університету Джозеф Райн і Уільям Мак-Дугалл досягають чудових результатів у передачі думки на відстані. Скільки прекрасних досягнень! Отже, в кожній країні є світлі шукачі, невтомно і безстрашно привідкриваючі завіси знання. І все-таки ці великі люди залишаються одиницями і вимушені кожен у своїй сфері, а іноді і в суспільній думці, долати незаслужені утруднення.

Можна навести дуже довгу низку пророблених за останній час робіт, що розширюють умовні рамки мислення. Сама природа діяльно приходить на допомогу кожному мислителеві. Сонячні плями, з усіма навколишніми висновками, про які пишуть найбільші авторитети нашого часу, як проф. Джіне, Аббат та ін., нагадують нам про те, що недалеко той час, коли і настільки висміяна астрологія виявиться не чим іншим, як просто формулою астрохімії, і ще одна велика галузь науки буде звільнена від наклепів. І люди зрозуміють, що вони живуть оточені великими хімізмами і самі являють собою найтоншу і найсильнішу хімічну лабораторію. Усі читали про недавно проведені досліди з хімізмом людських секрецій і випромінювань із пальців, причому випромінювання деяких людей убивали зловредні бактерії. Подібно згадають і досліди проф. Юревича, які підтверджують, наскільки енергія, що випромінюється людиною, є провідником і з’єднувачем для елементів, які не піддаються сполученню. І хіба не про те ж свідчили спроби так несправедливо переслідуваного Кіллі. Отже, вивчення людських випромінювань і психічної енергії наполегливо зове людство до найближчих, дивовижних досягнень.

Невігласи дуже люблять сміятися над індуськими йогами. Для невігласів ходіння по вогню, сидіння на воді, ковтання найсильнішої отрути, зупинка або прискорення пульсу за бажанням, поховання живцем і повернення до життя через декілька тижнів – усе це лише вмілі фокуси і шарлатанство. Але ось у дуже позитивному і поширеному журналі «Модерн рев’ю» можна прочитати статтю з фотографіями про тих, хто ходить по вогню в Місорі, про що журнал повідомляє у зв’язку з демонстраціями кашмірця Кхуда Букса в Лондоні, що прогриміли по всьому світу. Сидіння на воді на ріці Ганг було назване шарлатанством, і обережні люди, які навіть бачили це, додавали: «не знаємо, чи не було якоїсь підводної підтримки». Але зараз англійські газети сповіщають про жінку, яка настільки змінює свою вагу, що подібний прояв на воді для неї цілком доступний, як прояв зміни полярності. По всьому світу пройшли повідомлення про нез’ясовних, з точки зору умов науки, маніфестаціях баварки Т. Нейман, а зараз в усіх газетах було повно (інформації – пр.) про дивний випадок з дев’ятирічною дівчинкою Шанті в Делі. Ряд видатних спостерігачів перевірили цей чудовий випадок.

Із Латвії приходить повідомлення, описане в цілій брошурі, про незвичайний випадок читання думок восьмирічною дівчинкою. Нещодавно зареєстровані безперечні випадки уловлювання радіохвиль без апарату і чудова здатність двох італійських хлопчиків – бачити через стіни та інші непроникні предмети. Звичайно, в Середньовіччі усі ці злощасні за незвичайністю своєю люди були б, напевно, спалені на вогнищах. Але і нині людина, яка уловлює самосильно радіохвилі, все-таки відвідала божевільню.

Не забудемо також і чудові прозріння і ясночуття Жанни д’Арк, що врятували Францію та за які неосвічені сучасники звели її на вогнище. І не тільки ті, хто володіє незвичайними здібностями, але навіть і спостерігачі їхні піддаються з боку неуків і до цього часу всяким гонінням. Згадаємо несправедливі насмішки і над Товариством психічних досліджень. Переслідується кожен зародок нового без забобонів наукового завоювання. Виходить незвичайно потворне видовище. З одного боку, відкриваються нові навчальні заклади, які одним видом своїм ніби закликають до наступних пізнань, але з іншого боку кожне незвичайне явище, що не увійшло ще до елементарних підручників, виявляється гідним не тільки насмішок, але і всяких переслідувань. Значить, гідра невігластва не лише в безграмотності, але і в окам’янілості сприйнять і в людиноненависництві.

«Всяке заперечення істини неосвічене і шкідливе не лише для самого заперечника, але і просторово. Протиборство проти істини заражає простір; але буває ще огидніша дія, коли люди, колись пізнавши істину, потім від неї відступають. Безумний такий відступ у пітьму! Можна знайти випадки в історії людства, коли вже осягалися частки Істини, але потім, унаслідок крайнього невігластва, деякі псевдо-учителі намагалися знову приховати від народу непорушний стан речей, виходили акти, які колись розглядатимуться як ганебні сторінки історії. При цьому не давалося ніяких доказів, але наказувалося заперечувати очевидність. Ніби невіра в сонце приписувалася, тому що хтось, через слабкий зір, не міг поглянути на сонце. Хтось, через незнання і через самість, забороняв і іншим знати дійсність. Нехай люди пригадають, скільки відступів у пітьму відбувалося в різні часи. Можливо, такі спогади посунуть людство до чесності і справедливості».

Отже, кожен, для кого Просвіта і Культура – не порожній звук, повинен у своїй області в міру сил боротися з невіглаством. Нехай ніхто не скаже, що у нього немає можливості до того, – це було б неправдою. Невігластво – і явне, і таємне, з усією його удаваністю  і виверткістю, на жаль! існує скрізь. У кожному ужитку ясний розум може угледіти, який пил і бруд мають бути прибрані. І зараз, коли у світі гуркочуть гармати і конкурують отруйні гази, саме тоді всяка боротьба з невіглаством буде особливо потрібною. Буде потрібною оборона усього кращого, прекрасного і освіченого.

Якщо навіть хтось і не досягне успіху у своїх благих спробах, то все ж це будуть спроби, а не тільки абстрактні наміри. Крім того, в кожній спробі вже є елемент дієвості. Тому кожна спроба вже буде добротворчістю. Напевно, якісь прибічники невігластва шепотітимуть, що саме тепер недоречні слова про культуру і просвіту. Це їхні звичайні викрутаси, щоб у кожен момент людського життя знайти причину, чому саме тоді устремління до культури і до просвіти несвоєчасне. Цією своєю формулою служителі невігластва і видають себе. Адже якраз добро, культура і просвіта завжди своєчасні.

Не може бути такого людського стану, в якому людино-подібність була б недоречною і несвоєчасною. Шепотіти про таку невчасність могло б лишень людиноненависництво, яке, в мороці свого барлогу, завжди мріє обернути рід людський в чудовиськ, взаємно один одного пожираючих.

Воістину від малого до великого кожен може і зобов’язаний внести свій внесок до справи боротьби з невіглаством. Об’єднуючись в групи й одноосібно, кожен може десь присікти глумливе чудисько невігластва. Кожна праця вже містить у собі спробу до удосконалення і до просвіти. Тільки невігластво могло принижувати працю як таку і безсоромно глузувати з пошуків знання. У справедливому обуренні проти кожного прояву невігластва, проти кожного неграмотного заперечення працівник культури знайде і дієву думку, і яскраве слово та закарбує прекрасною дією звитяжний шлях просвіти. Слава поборникам Культури! Слава трудівникам! Слава безстрашним!

10 червня 1936 р.

Урусвати, Гімалаї.