Епідемії

В історії людства особливо цікаву сторінку представляють епідемії безумств.

Цілком так само, як всякі інші заразні епідемії, багаторазово, на різних материках, з’являлися епідемії божевілля. Цілі держави страждали злісно нав’язливими ідеями в різних сферах життя. Звичайно, особливо часто ці епідемії виражалися у сфері релігійній, у сфері забобонів, а також у межах державної підозрілості.

Якщо зараз оглянутися на сторінки всякого релігійного мучеництва, на темні спогади про інквізицію і різні масові безумства, то цілком ясно постане картина справжньої, не перебільшеної епідемії.

Так само, як будь-яка епідемія, і ця хвороба безумства спалахувала несподівано, часто ніби з малої причини, і розросталася з незвичайною швидкістю у найлютіших формах. Згадайте хоча б різні процеси щодо відьом, у які навіть повірити важко.

Але зараз доктор Леві-Валенсі повідомляє декілька цікавих даних, що нагадують знову про можливість епідемії божевілля.

Доктор говорить: «В минулі часи божевільні скаржилися на диявола, який жадає погубити їхню душу і тіло; пророкували або кощунствували».

Божевільні сьогоднішнього дня, за словами доктора Леві-Валенсі, марять справою Стависького, Пренса; бажають реформувати державу і т. д.

«Кілька років тому, в розпал житлової кризи, безліч хворих скаржилися на те, що їх хочуть виселити з квартир. Тепер житлова криза пройшла, зате почалося безробіття. І божевільні наполегливо стверджують, що їх хочуть позбавити служби, роботи, «шомажних»[1] грошей…».

«У гарячому маренні безперервно згадується про підступи масонів, сюрте[2]». Леві-Валенсі розповідає про банківського службовця, 44 років, який скаржиться на переслідування з боку євреїв і могутніх іноземних синдикатів, які за будь-яких умов бажають вчинити з ним, як з Пренсом… За ним постійно стежать два суб’єкти: однорукий і один агент поліції «з обличчям вбивці». Небезпека загрожує також його дружині…

«13-річний хлопчик охоплений манією переслідування. Він переконаний, що скомпрометований в справі Стависького і що «мафія» прибере його зі свого шляху».

Звичайно, ці відомості доктора уривчасті і випадкові. Звичайно, його колеги-психіатри можуть доповнити сказане ним безліччю різних прикладів. Дослідники повинні спостерігати не тільки вже в стінах лікарень. Вони повинні широко придивлятися до всього в житті. Адже головна кількість божевільних не потрапляє до лікарні. Вони залишаються на волі, часом займають дуже відповідальні місця. Для того, щоб втрутився лікарський нагляд, потрібні повторні і особливо яскраві прояви. А скільки ж діянь було здійснено, поки божевільний рахувався дієздатним і в повній свободі здійснював безліч злочинів.

З історичного боку це питання дуже складне. Відомо, що навіть високі державні діячі і глави країн, ще знаходячись на своїх посадах, впадали в гостре божевілля. Незважаючи на спроби приховувати його, припадки ставали настільки явними, що божевільних так чи інакше вилучали з діяльності. При цьому ні для кого не залишалося таємницею, що ці діячі хворіли вже деякий час.

Питається, що ж робити з усіма декретами, постановами і резолюціями, які були зроблені вже під час божевілля? Значить, у державне і громадське життя цілих країн, можливо навіть у довшому часі, вторгалося божевілля. Рука божевільного продовжувала здійснювати акти вже явно у хворобливому стані. Чи мають бути такі акти визнані нормальними? Це таке відповідальне питання, якого всіляко уникають юристи.

Врешті-решт, на нього неможливо відповісти. Згадаємо хоча б ті приклади божевілля  посадовців, які виявляли в нашому часі. Хто ж міг би цілком визначити, коли саме почалося це божевілля, що закінчилося так явно. Скільки разів, внаслідок так званого гострого нервового розладу, посадовцям спішно пропонувалася відпустка, а потім вони опинялися в певній лікарні. Але ж до моменту цієї відпустки або відставки було здійснено багато чого.

Чи завжди переглядається те, що було здійснено вже у хворобливому стані? Відомі випадки, коли глави держав діяли вже у припадку божевілля. Як же бути з тими державними актами, які були затверджені божевільними? Упродовж історії відомо багато таких прикрих явищ.

Зараз доктор Леві-Валенсі надзвичайно своєчасно порушує питання про епідемії божевілля. Люди, отруєні всілякими нездоровими умовами життя, особливо легко піддаються всяким божевільним маніям.

Ми абсолютно не знаємо, як впливають на психічні подразнення багато із тих енергій, що знову викликаються до дії. Також напруження не може бути нейтральним, воно якось впливає, але ось це «якось» зараз здається особливо великим невідомим.

В усякому разі, треба вітати голоси учених, лікарів і в даному випадку психіатрів, які допомогли б спішно розібратися у світових сум’яттях, що відбуваються.

Було б корисно, якби уважні спостерігачі не полінувалися повідомити лікарям помічені ними всілякі надзвичайні прояви. Такі сторонні повідомлення можуть з великою користю підштовхнути думку випробувача.

Адже зараз відбувається багато нових форм епідемій. Особливо озлобилася інфлуенца, яка іноді доходить до форм легеневої чуми, і, без сумніву, надзвичайно ускладнилися різні психози.

Широке і невідкладне поле дії для усіх дослідників. Позначки історії, хоча б і в коротких та своєрідних згадках, також можуть навести на різні корисні роздуми.

12 лютого 1935 р.

Пекін.

 


[1] Шомажний – походить від французького слова «chỒmage» – безробіття.
[2] Сюрте –  від фр., скор. – управління національної безпеки у Франції: таємна поліція. Словник іноземних слів. Комлєв М.Г., 2006.