Учені

Звертаючись до цілого класу діячів, мимоволі передусім згадуєте яке-небудь ім’я із цього світлого ряду великих трудівників.

Згадую давнішні засідання Російського Археологічного Товариства, на яких виступав Тураєв, цей чудовий дослідник Єгипту і древнього Сходу. Сама зовнішність його, уся скромна щирість і сердечність, властива великій душі, відразу притягували до нього. Перший раз, ще не знаючи його, я запитав мого сусіда Веселовського: «А хто там, ще молодий чоловік, який так славно посміхнувся»? Мені пояснили, що це Тураєв. І тут же чомусь було вказано мені, що він і чудовий єгиптолог, глибокий знавець релігії Єгипту, і дуже релігійна людина, і прекрасний у сімейному побуті. Так була подана повна характеристика Тураєва.

Чудовий вчений, сам високорелігійний і прекрасний учасник громадського і сімейного життя. Потім біля Тураєва зібралася ціла група видатних молодих учених, і можна собі уявити, як проникливо керував він тими, хто прагне пізнання.

Ось уже буде п’ятнадцять років, як пішов з цього світу Тураєв.

Передмова до його праці «Класичний Схід» говорить:

«23 липня 1920 р. смерть спровадила Б. О. з ряду живих і залишила для життя пам’ять про його велику особистість, а науці численні праці його і створену ним школу, теж колись численну. Перед школою, ряди якої і після смерті Б. О. продовжували рідшати, стояло відповідальне завдання зберегти і ввести в науковий ужиток літературну спадщину свого учителя. Учні, як у Петербурзі, так і в Москві, дбайливо стежили за зданими до друку працями Б. О. В Петербурзі незабаром після його смерті вдалося видати декілька досліджень, присвячених пам’яткам Музею Вишуканих Мистецтв у Москві і великому папірусу збірки Прахова у Вістях Російської Академії Історії Матеріальної Культури».

Згодом той же Струве дає таку справедливу характеристику Тураєва: «Створюючи свою величезну працю, Б. О. проявив величезну ерудицію у майже безмежній літературі про древній Схід, але ця література не панувала над його думкою; він вирішував усі проблеми на підставі вивчення самих джерел. Широке знайомство з майже усіма мовами культур, що їх він вивчав, давало Б. О. можливість усебічно використовувати незліченні епіграфічні пам’ятки, даровані науці невичерпним ґрунтом Сходу. По відношенню до цього матеріалу Б. О. з однаковою майстерністю виявляв глибокий аналіз філолога і широкий синтез історика».

«Разом з епіграфічним матеріалом, з однаковим успіхом він використав і пам’ятки речові. У своїх висновках Б. О. був завжди надзвичайно обережний і, витягаючи з джерел усе те, що вони можуть дати, він ніколи не вдавався заради досягнення більшого до штучних і ризикованих тлумачень, ніколи не нав’язував джерелу свій власний домисел. Усі ці достоїнства праці Б. О., вражаюча об’єктивність і різносторонність, величезна ерудиція, всеосяжне знання усього доступного йому матеріалу, як епіграфічного, так і речового, і обережність у висновках, на підставі цього матеріалу роблять «Класичний Схід» наріжним каменем для подальших робіт, присвячених цьому періодові всесвітньої історії».

Справедлива характеристика, до якої хотілося б дещо додати про найпривабливішу особистість Тураєва. Характерно відзначити і те, що ніхто із служителів релігії не дивувався, як в ньому жила і власна релігійність і велика пошана до релігій, які вивчаються. Хотілося б не забути, як Тураєв, будучи сам не міцного здоров’я, завжди чудово чуйно приділяв час для тих, хто приходить до нього.

Як і багатьом ученим, Тураєву жилося нелегко, але ці труднощі тонули в океані наукового ентузіазму. Саме ентузіазм пізнання утримав Тураєва на високій неспростовній стезі дослідника. Шлях життя, всякі сум’яття залишалися в ньому там, де вони і мають залишатися, тобто не порушуючи його основної суті руху вперед. Він працював надзвичайно ретельно і завжди поступально. Також він не належав до того розряду вчених, які, щоб уникнути відповідальності, обирають собі цілком обмежене завдання, в межах якого вони не ризикують ніякою критикою.

Тураєв, навпаки, не боявся відповідальних завдань, складаючи свої дослідження в обґрунтовані висновки. Його захоплювали великі завдання. Причому часткові дослідження надзвичайно гармонійно вливалися в його основні побудови. Ніщо не захаращувало його кругозору, і в той же час шляхи його слідування були твердо захищені. Тепер, коли особливо вимагається усвідомлення обґрунтованого синтезу, пам’ять про таких великих учених, як Тураєв, повинна бути збережена як керівництво  для багатьох.

Такі ж були устремління і  Владімірцева, який нещодавно відійшов, і особливо виділяється зараз їхній одноліток, наш великий і всюди визнаний, учений Ростовцев. Численні праці його і нові, і глибоко обґрунтовані, й захоплюючі в читанні. Ці три обставини зовсім не так часто зустрічаються в поєднанні.

Скільки разів усім читачам доводилося шкодувати, що дуже потрібні міркування бувають викладені в таких умовах нагромадження, що суть їхня розпорошується у цих надмірних насадженнях терену. Але книги Ростовцева є частинами його величезного пізнання Сходу. При цьому, як істинний учений, він однаково розуміє і звучить як на прадавнє, так і на новітнє.

Будучи глибоким знавцем речових пам’яток, Ростовцев є і справедливим цінителем сучасного мистецтва. Археолог, історик, цінитель мистецтва, він завжди оновлює бібліотечні пізнання і розкопками, і подорожами. Слово його ясно звучить як про прадавні періоди історії, так і про нашу сучасність. Його вистачає на все. Справедливо він зараз визнаний авторитетом і в Америці, і в усіх європейських країнах. Книги його можна бачити і в книгосховищах університетських, і в найнесподіваніших бібліотеках, і повсюди вони супроводжуватимуться знаками частого читання. Як потрібні такі учені! Потрібні вони і для нас, для співвітчизників, і для всього світу.

Радію, що праці Ростовцева друкуються на різних мовах і тому доступні величезному числу читачів.

Тепер сюди приїхав Свен Гедін, який завжди справедливо привертає до себе увагу світу. Скільки натхнення треба мати в собі, щоб надихнути таку величезну кількість шанувальників, які оцінили великого дослідника і вченого. Глибокий пізнавальний синтез закладений у досягненнях великого шведського дослідника. Він горить до усього пізнавального, він звучить на потреби державні. До дня його сімдесятиріччя надійшли до нього безліч вітань. Як же не вітати діяча, завжди молодого духом, який вогненно пізнає, невтомного! Ми раді бачити його ім’я на почесному листі нашого музею. Ми раді вітати його і захоплюватися його глибокими досягненнями.

Та інший чудовий шведський дослідник зараз у Китаї. Професор Освальд Сірен, цей глибокий знавець не лише мистецтва Китаю, але і старо-італійського. Згадую наші зустрічі у Швеції і в Лондоні. Згадую, як Освальд Сірен звучав і до наукових досліджень, і до філософії, і до сучасного мистецтва. Адже він чудовий знавець і сучасного мистецтва і вміє сказати про нього не лише критично, але і широко натхненно. Щоб зберегти усю натхненність істинного ученого, не впадаючи в зайву популярність, і в той же час уміти оцінити, узагальнити і сказати прекрасно, потрібні знаки дійсного, справжнього вченого. Привіт!

28 лютого 1935 р.

Пекін (?).