Завдяки спілкуванню з Богом,
Ти – ТВОРЕЦЬ свого щастя
Твоя мета – досяжна. Прямуй до неї, розвивай себе!
Діючи разом, ми робимо наше життя кращим!

 Українською  По русски

Думка по суті своїй магнітна. Думка – магнітна істота Тонкого Плану. Пульсуючи силою магнітною, вона живе і діє за принципом тяжіння по співзвуччю. Кожна свідомість оточена роєм думок, і кожна думка з'єднана з нею ниткою зв'язку. Створені волею, вони у владі людини, доки їх творить воля, але як тільки закінчений процес, думки стають самостійними, і вже не воля на них, а вони впливають на свідомість і волю людини.

(Грані Агні Йоги, том.7, параграф 113, Гуру)

          

Опитування Опитування про бажання навчатись новому

Стаття розділу Особистості

Олена Петрівна Блаватська

Ця жінка стала знаменом духовної революції ХІХ століття. За непересічним духовним розвитком та складом розуму осягнути її як людину земну – непросто. Та є надійний критерій пізнання людини – за наслідками діяльності. А наслідки життєвої діяльності Олени Блаватської воістину грандіозні. Зрушити закостенілий світогляд тогочасного світу, що погруз в тенетах догматичних релігій та матеріалістичного скептицизму, – яка сила духу для цього потрібна! Це засвідчують спогади учнів Олени Блаватської.

Могутній дух О. П. Б. розпалював нашу мляву кров, ентузіазм її був незгасаючим полум'ям, від якого всі сучасні теософи запалювали свої факели... (Генрі Олькотт)(*)

Найвидатнішою рисою її характеру була сила, стійка, тверда, мов скеля. В її натурі переважали мужні властивості: пряма, конкретна, швидка, із сильним хоті-нням, світла, жива, вільна від жовчі і від всякої дріб'язковості, — в ній не було жодної риси звичайної жінки. (Анні Безант)(*)

З непереборною силою і енергією стверджувала вона існування безсмертного духу і навчала реальності духовного світу, сама виявляючи такі властивості, яких я не міг собі навіть уявити в смертній людині. З небувалою міццю повставала вона проти темної хмари зла і неуцтва, що окутує зусібіч земне життя; пробоїна, зроблена нею у цій свинцевій хмарі, пробоїна, що показала нам сяюче світло в небесах, доводить, з якою силою завдавала вона своїх ударів. Для неї єдиним обов'язковим законом була дійсність духовної природи; деспотизму фізичної природи вона не підкорялася ніколи. (Чарльз Джонстон)(*)

Вона несла нам теософію не як вчення, не як релігію, філософію чи гіпотезу, а як живу силу, котра повинна проникати до самих надр нашого життя. (Уільям Кінгсланд)(*)

Сила і енергія її характеру вразили мою уяву, і я захотів почути вчення жінки, яка не лише здолала переслідування і труднощі всякого роду, але й пересилила найсмертоносніше знаряддя нашого віку: насмішку, зневажливий регіт, що пролунав у двох частинах світу. …Вона одна з усіх вождів людства дала мені істинне пізнання і навчила стояти за правду перед лицем всього світу. (Кемпбел Фер Планк)(*)

Та невже людям Заходу недостатньо того, що гордий брахман, котрий ніколи ні перед ким не схиляв голови, окрім Вищого Сущого, якщо він перед цією білою йогинею Заходу складає руки, мов слухняне дитя? (Раі Б.К.Лахірі)(*)

На початок сторінки

І ще засвідчують учні другу рису характеру, без якої нічого визначного не відбувається, це – любов до людей та самопожертва, притаманна Олені Блаватській в найбільшій якості:

Її життя було суцільним мучеництвом з любові до людей… далека від будь-якого егоїстичного мотиву, вона присвячувала життя і силу справі любові, не очікуючи ні вдячності, ні нагороди. (Генрі Олькотт)

Нічому з усіх її незвичайних властивостей я так не дивувався, як її глибокому смиренню, її постійній готовності радіти чеснотам інших і завжди забувати за свої власні чудові обдарування. О. П. Б. була схожою до гірського потоку, який, витікаючи з глибокого світлого озера, прихованого за хмарами, несе багатства надхмарних сфер в земні долини. (Чарльз Джонстон)

Провідною нотою усіх її вчень та всього життя її була самопожертва. …Так вона навчала нас теософії не словами, а прикладом. Вона сама була найбільшою з теософів не тому, що створила теософський рух і принесла світу скарби древньої Мудрості, а тому, що здатна була на велике самозречення. (Уільям Кінгслад)

Ніхто не може передати істину так, щоб вона викликала в інших живі плоди, якщо він сам не став частиною цієї істини. Не можна давати того, чого сам не маєш. …Ми, хто знає її вплив на наше життя, можемо тільки посміхатися, слухаючи її ворогів. Ніколи вона не змогла б викликати у нас прагнення істини і добра, якби сама була далекою від них. (Кемпбел Фер Планк)(*)

А ще – простота, доступність Олени Блаватської:

Однією з найбільш вражаючих її рис була дивовижна сердечна простота; вона була в повному розумінні слугою кожної людини, яка щиро шукала її допомоги. Навіть найзапекліші її вороги — коли б звернулися вони до неї в нужді — знайшли б у неї допомогу... Я упевнений, що вона зняла б одяг з себе, відвела б кусень від свого рота, щоб одягнути і нагодувати злішого із ворогів своїх. Їй і пробачати не доводилося, тому що всяка злоба була так само далека від неї, як далеко від землі до небесної зірки. А безкорисливо працювати вона уміла так, що цим одним виховувала душу і волю оточуючих. (Бертрам Кітлі)

Прямолінійна, запальна, як свідчать її сучасники, вона, ігноруючи горді в своїй бундючності верхівки класів суспільства, чим наживала собі безліч ворогів, уміла душевно підійти до спілкування із простим людом, де почерпала багато цікавого і самобутнього, про що описувала у літературних нарисах та оповіданнях. А писати було про що. Хто ще за своє земне життя встиг подібним чином здійснити масу унікальних мандрівок більшою частиною земної кулі, під час яких можна було пізнати масу обрядів, символів та систем вірування, щоб віднайти в них спільне коріння Єдиного Стародавнього Знання.

Ця пані — Олена П. де Блаватська, встигла багато побачити за своє життя. Вона об′їздила майже всі країни Сходу, шукала залишки стародавніх культур у підніжжя єгипетських пірамід, своїми очима бачила таємні обряди в храмах індуїстів, у супроводі озброєного ескорту відвідала далеку Центральну Африку. Пригоди, які були з нею, зустрічі з особливими людьми, жахливі події, що відбувалися під час її подорожі на суші і на морі, — зі всього цього можна було б скласти найромантичнішу розповідь, коли-небудь написану біографом. За все своє життя я не зустрічав такої цікавої людини. (Генрі Олькотт)

На початок сторінки

Як зазначив Ан. Коротченко в статті «Космічна жінка Олена Блаватська»: «Дійсно, це були пригоди, які під силу навіть далеко не всякому чоловіку, не кажучи вже про жінок. В Італії, де йшла на той момент визвольна війна, Олена Блаватська вступила в загін Гарібальді і кинулася в бій, звідки її винесли з п′ятьма пораненнями, ледве живу. В Америці вона мужньо розділяла тяготи життя з індійцями, коли вивчала їхні звичаї і традиції. До речі, Блаватська стала першою жінкою з Російської імперії, яка одержала американське громадянство, і першою з українок, яка потрапила до таємного Тибету. Популярність нашої землячки в світі стає такою великою, що навіть у солідному англійському словнику «Men and Women timе», де знаменитим людям присвячується всього по одному стовпцю, Олені Петрівні Блаватській відводиться цілих три.»

І не лише здійснила вона найцікавіші пізнавальні мандрівки, а й детально зафіксувала їх у пам′яті, щоб опісля передати в літературних творах, які друкувалися як за місцем перебування О.П., так і в далекій тогочасній Росії.

Випробовувала Олена Петрівна свої сили на земному плані у різного роду діяльності, впритул до комерційної (фабрика по виготовленню чорнил, магазин продажу штучних квітів і т.п.) та артистичної. Так під псевдонімом «Мадам Лаура» у 1872-1873 роках вона, як талановита піаністка, провела ряд виступів з бурхливими імпровізаціями, які були сприйняті публікою на високому рівні. Полковник Олькотт писав: «Вона була чудовою піаністкою, її гру відрізняла емоційність, виразність, досконалість.»

Та з 1875 року вся побічна діяльність відійшла на задній план. О.Блаватська енергійно і цілеспрямовано включилася до роботи вищого плану – створення теософічного товариства, потреба в якому назріла у тогочасному суспільстві, особливо на матеріалістично відособленому Заході Європи. О.П. стала провідником вищих духовних ідей своїх Високих Учителів.

Поривання її до Тибету принесли плідні наслідки. З благословення Вищих Наставників підійшли до неї у цій непростій діяльності і друзі по співпраці. В першу чергу – полковник Генрі Стіл Олькотт, далі – Альфред Персі Синнетт – редактор урядової аллахабадської газети «The Pioneer», Анні Безант та інші учні(*).

При всій плідній діяльності на цьому поприщі до пізньої ночі, крім теософічних статей, писалися і правилися унікальні книги. Основні праці Блаватської: «Викрита Ізіда» (1877), «Таємна Доктрина» (1888), «Ключ до Теософії» (1889), «Голос Безмовності» (1889), а також історико-літературні нариси про Індію.

О.П.Б., як істинна патріотка своєї землі і свого роду, ніколи не забувала Батьківщини, постійно писала листи до рідних (п.Желіховської, Надії Фадеєвої та ін.). та слідкувала за подіями на рідній землі, бурхливо реагуючи на все (війна з Турцією, замах на царя Олександра і т.п.) своїми письмовими зверненнями до преси. При можливості вона відвідувала батьківські місця, з якими мала глибокий кровний зв′язок.

На початок сторінки

Родовідна сім′ї О.П. була такою ж незвичайною і видатною, як і сама Блаватська. Коротко вона виглядає так: Олена Петрівна Блаватська народилася 12 серпня 1831 року в м. Катеринославі, в дворянській сім′ї. Її батько – з роду наслідних макленбурзьких принців Ган фон Роттенштерн-Ган; мати – правнучка гугенота Бандре де Плессі, вигнаного з Франції за релігійні переконання. Петро Олексійович Ган присвятив себе військовій кар′єрі – служив полковником у кінній артилерії. Олена Андріївна Ган (1814-1842) прожила коротке, але яскраве життя, яке осяяв талант романістки, що захопив навіть таких тогочасних метрів пера, як Тургенєв і Бєлінський. Бабуся, княжна О. П. Долгорукова (1789-1860), мала схильність до науки, знала п′ять мов і листувалася з кращими умами Європи. Дід, А. М. Фадєєв (1791-1867), – видатний державний діяч, який знав Олександра Пушкіна і сам написав прекрасні мемуари.

В останні місяці життя О.П. працювала над складанням «Теософського словника», який вийшов через рік після її смерті. 25 квітня 1891 року вона захворіла грипом під час епідемії у Лондоні.

8 травня вона відходить з земного життя. Блаватська заповідала, щоб тіло її було віддане не землі, а вогню. Воно було піддане кремації 10 травня в Уокінгу. Прах О.П. було розділено на три частини, які тепер зберігаються у Лондоні, Нью-Йорку та Адьярі. День відходу О.П.Блаватської названо «Днем Білого Лотоса».

«Олени Петрівни Блаватської немає більш у земній сфері… Вона не належала до якоїсь одної нації. Весь простір Землі був її домом, все людство – її братами… все життя її було незвичайним. Немає людських мірок, які можна було б віднести до неї. Вона назавжди залишиться єдиною у своєму роді…» («Індіан міррор», 15 травня 1891 року).

Сама про себе вона писала : «Я – старий буддійський пілігрим, що мандрує світом для того, щоб викладати істинну релігію, якою є Істина».

На початок сторінки

Примітки

ГЕНРІ СТІЛ ОЛЬКОТТ (1832–1907) – перший президент Теософського товариства з 1875 по 1907 роки. Г. Олькотт був полковником американської армії, брав участь у боротьбі за звільнення негрів, опісля був журналістом, у 1875 році разом з О. П. Блаватською заснував Теософське товариство, президентом якого і був до самої смерті. З 1894 року жив у Індії в домі Теософського товариства в Адьярі, де й помер у 1907році.

АННІ БЕЗАНТ (1847–1933) – після смерті Олькотта стає президентом Теософського товариства в Адьярі з 1907 по 1933 рік. Вона є автором багатьох відомих книжкових видань.

ГЕРБЕРТ БАРРОУ – лондонський робітник, член парламенту, працював з п. А. Безант в період її бурхливої громадської діяльності і разом з нею пристав до Теософського руху.

ЧАРЛЬЗ ДЖОНСТОН – американський письменник, працював над релігійно-філософськими питаннями. Перекладач Упанішад і автор багатьох талановитих статей з Теософії. Був одружений з племінницею О. П. Блаватської, Вірою Володимирівною, яка видавала Теософський журнал «Quarterly» в Нью-Йорку.

БЕРТРАМ КІТЛІ – ревний поборник Теософії в Індії, автор чисельних публікацій і публічних виступів. Детальніше про нього див. у «Теософісті» за вересень 1909 г.

УІЛЬЯМ КІНГСЛАНД – автор «Євангелія праведності» та ін. книг і чисельних статей з питань Теософії.

КЕМПБЕЛ ФЕР ПЛАНК – член Американської секції Теософського товариства.

РАІБ. К. ЛАХІРІ – індійський брахман, опісля активний член Теософського товариства.


Використані джерела

1. А. П. Синнетт , Оккультный мир.
2. Блаватская Е. П. Письма А. П. Синнету.
3. Желиховская. Радда-Бай.
4. Писарева Е.Ф. Елена Петровна Блаватская
5. М. К. Нэф. Личные мемуары Е.П. Блаватской
6. Елена Блаватская. Судьбы и лица… Сборник. Санкт-Петербург.
7. http://who-is-who.com.ua/bookmaket/dnepropetrovsk/9/89.html
8. http://www.theosophy.ru/hpb.htm
9. http://www.magisteriy.org/magpdf

На початок сторінки


Укладення і переклад українською: Н.Л.
Опубліковано: 5.06.2011
Останнє оновлення: 5.06.2011