Завдяки спілкуванню з Богом,
Ти – ТВОРЕЦЬ свого щастя
Твоя мета – досяжна. Прямуй до неї, розвивай себе!
Діючи разом, ми робимо наше життя кращим!

 Українською  По русски
Мета   Переконання   Питання та відповіді   Інформація до дії   Особистості   

Із книги "Путь жизни" Льва Толстого:

Важко буває одному відійти від прийнятих звичаїв, бо на кожному кроці до змін в кращу сторону, доводиться стикатися з прийнятим звичаєм і зазнавати людського осуду. Людині, котра вважає метою свого життя самовдосконалення, треба бути готовою до цього.

          

Опитування Опитування про бажання навчатись новому

Стаття розділу Переконання

Як відбувається розвиток-самотворення людини


Дякую Стратегічному форуму і групі "Освіта" за те, що наштовхнули мене на ці роздуми!

Досі я ніде ще не читав конкретно про те, як відбувається самотворення-розвиток. Спробував подумати самостійно. Буду вдячний за посилання на статті та книги на цю тему. Зокрема можна свої коментарі додавати в гугл-документ, який став основою для цієї публікації.

Зміст


Важливе про термін “самотворення”

Тут термін “самотворення” вживаю в тому ж сенсі, що й російське “образование” (як процес). Перша частина слова – “само” – щоб прив’язати “творення” до людини – твориться людина (образовывается человек).

Замість слів "самотворення" і "самотвориться" в контексті даного тексту можна вживати слова "саморозвиток" і "розвивається" (звертаю увагу на постфікс "ся" – він означає "сам себе").


Принципові моменти для самотворення

  1. Наявність напруження
  2. Свідома робота у напруженні і проходження через нього
  3. Рефлексія (у рефлексії важливою є побудова зв’язків і ланцюжків, бо у цілісному світі кожен елемент пов’язаний із якимсь іншим елементом)

Джерелом напруження в людині можуть бути:

  • біль, який спричинює потребу зменшити/позбавитись його (логіка дій – “від”)
  • зіткнення з інакшим – моменти, коли міцні переконання/погляди людини стикаються із ситуаціями/поглядами, які суперечать цим переконанням; коли руйнується значна частина картини світу побудованої людиною в собі (логіка дій – “від”)
  • сильні прагнення – людина може (свідомо) йти на серйозні напруження заради вищих цілей, нових відкриттів і нових проривів – наприклад, Колумб (логіка дій – “до”)
  • інтерес до невідомого – людина може усвідомити, що ось тут перед нею є невідоме. Вона може просто жити з цим усвідомленням, а може задатись питанням і захотіти відповісти на нього (логіка дій – “до”). Підтримую думку Володимира Нікітіна, що для розвитку людини важливим є те, які питання вона ставить собі й іншим, в тому числі і більш досвідченим людям (вчителям). Питання є першим кроком до пошуку. Пошук може призвести до відкриття нового. Відкриваючи нове, ми розширюємо і поглиблюємо розуміння світу і себе.

На початок сторінки

Самотворення за можливої допомоги інших

Самотворення через практику зусиль у певному занятті

  1. Або я сам зацікавлююсь у певному напруженому занятті (наприклад, через бажання відповісти на певні свої питання), або мене зацікавлюють ним позайматись.
  2. Я кілька разів проходжу через напруження, займаючись цим: мені важко, я докладаю зусиль, я стараюсь, щоб просунутись.
  3. Після цього я рефлексую:
    1. Якими були мої стани і відчуття до, під час і після всіх цих напружень?
    2. Які створив результати і який досвід отримав?
      1. що це дало для заняття (для більшої справи)?
      2. що це дало для мого розвитку?
      3. як це вплинуло на інших і на світ?
    3. Як це все вкладається у мій світогляд, мої цілі, інтереси і бажання?
    4. Як це співвідноситься зі світоглядами інших, їх цілями, інтересами і бажаннями?
    5. Чи варто продовжувати рухатись в цьому напрямку діяльності?
    6. Куди саме варто рухатись?
    7. Як швидко й інтенсивно рухатись?
    8. Для чого більшого я хочу діяти?
    9. Що я хочу перевірити, що хочу дізнатись?
  4. Дати собі відновитись і перейти до кроку 1

Цей процес може відбуватись за допомоги інших людей – вчителя, (більш) розвинутих колег, фасилітатора або інших людей, які допомагають у розвитку (у самотворенні).

Самотворення через зіткнення своїх поглядів у бесіді з іншими поглядами

  1. У групі людей обираємо для бесіди тему, щодо якої в нас різні погляди
  2. Домовляємось про принципи ведення бесіди-зіткнення різних поглядів. Наприклад
    1. Прагнення вдосконалити власні погляди і максимально наблизити їх до дійсності
    2. Не боятись напруження, яке виникає і тримається
    3. Безпека для учасників, уникнення обговорення особистостей учасників
    4. Установка на те, що навряд чи існує один правильний погляд
  3. Бесідуємо – даємо відбутись зіткненням поглядів – з метою вдосконалити власні погляди і максимально наблизити їх до дійсності
  4. Після цього кожен рефлексує:
    1. Якими були мої стани і відчуття до, під час і після всіх цих зіткнень-напружень?
    2. Які нові і досконаліші погляди я створив для себе й інших?
      1. що це дало для мене?
      2. що це дало для розвитку предмету бесіди?
      3. що це дало для мого розвитку?
      4. як це вплинуло на інших і на світ?
    3. Як це все вкладається у мій світогляд, мої цілі, інтереси і бажання?
    4. Як це співвідноситься зі світоглядами інших, їх цілями, інтересами і бажаннями?
    5. Чи варто продовжувати бесіди на цю тему?
    6. Куди саме варто рухатись у бесідах на цю тему?
    7. Для чого більшого я хочу вести бесіди на цю тему?
    8. Що я хочу перевірити, що хочу дізнатись?

Дивіться наочний приклад бесіди-зіткнення різних поглядів.

Цей процес може відбуватись за допомоги інших людей – вчителя, (більш) розвинутих колег, фасилітатора або інших людей, які допомагають в розвитку (у самотворенні).

Вдумливе читання книги може бути легким варантом цього підходу.

Самотворення через роботу з прекрасним

Дивитись, слухати, вдихати, сприймати і відчувати прекрасне.

Намагатись усвідомити:

  • Куди воно спрямовує мене? Куди переносить?
  • Чому воно мене так торкає?
  • Чи до цього я відчував щось подібне?
    • Якщо так, то від чого?
  • Що дозволяє цьому прекрасному так на мене впливати? (деконструкція?)
  • Що я можу/маю робити, щоб наближати це відчуття прекрасного до себе, щоб частіше відчувати його? (конструювання?)

Цей процес може відбуватись за допомоги інших людей – вчителя, (більш) розвинутих колег, фасилітатора або інших людей, які допомагають в розвитку (у самотворенні).


На початок сторінки

Самотворення без допомоги інших

Самотворення через зіткнення і роботу з собою

Коли зловив себе на внутрішньому болі/прагненні і вирішив працювати з ним
  1. Вдалось усвідомити внутрішній (не тілесний) біль-потребу-прагнення-напруження (буває, що усвідомлюєш, що повторюється ситуація, яка в основі має ту саму не вирішену в собі причину)
    1. Тут важливо не плутати з емоційним відчуттям болю і втрати – як на мене, відчуття варто проживати протягом якогось часу, а тоді вже рефлексувати їх і працювати з їх причинами
  2. Прийняв рішення працювати з болем-потреблю-напруженням, а не обходити його увагою – щоб розібратись з причиною і знайти вирішення – щоб не повторювати цей біль-потребу-напруження
  3. Спробував різні підходи.
  4. Якщо відомих підходів недостатньо, пошукав нові підходи, відібрав ті, які імпонують і спробував їх.
  5. Внутрішня робота закріпляється-утверджується зовнішніми діями (наприклад, напрацюванням нової звички) – їх необхідно здійснити.
  6. Часто доводиться повертатись до кроку 1 до тих пір, поки не опрацюєш біль-потребу-напруження до кінця...
  7. Відрефлексувати пройдений шлях:
    1. В чому була головна суть болю-потреби-напруження?
    2. Що спрацювало при роботі з ним і чому?
    3. Що НЕ спрацювало і чому?
    4. Що дало мені проходження цього шляху?
Коли свідомо або несвідомо поставив себе у ситуацію високого напруження, або несподівано потрапив у неї

Можна або поставити себе у ситуацію напруження; або, потрапивши у напружену ситуацію, можна свідомо обрати шлях проходження через неї, замість евакуації з неї (головне адекватно оцінити свої можливості безпечно пройти через неї); або можна потрапити у ситуацію, з якої адекватно “евакуюватись” не можна (неадекватним є втікти або забути), і доведеться пройти через неї.

Напружена ситуація – це зовнішні впливи, і це моя внутрішня і зовнішня реакція на них. Це випробування себе. Це одне або декілька зіткнень мого внутрішнього і мене зовнішнього із цими зовнішніми впливами. Це внутрішня і зовнішня боротьба:

  1. Всередині старі уявлення стикаються із новими неочікуваними фактами, з новим досвідом, який може суперечити моїм старим уявленням/поглядам. Всередині я проходжу всі стадії болю-втрати, які виявляються і назовні:
    1. Шок
    2. Заперечення
    3. Можливі гострі переживання: порожнечі, відчаю, самотності, злості, вини, страху та тривоги, безсилля, роздратованості, бажання усамітнитись...
    4. Пригніченість аж до депресії
    5. Примирення-відновлення, або пошук і знаходження рішення
    6. Адаптація або адекватний вихід з напруження
  2. Рефлексія пережитого:
    1. Якщо я свідомо поставив себе у цю ситуацію, наскільки добре оцінив ризики, через які довелось пройти?
    2. Якими були мої стани і відчуття до, під час і після всіх цих зіткнень-напружень?
    3. Які нові і досконаліші погляди я створив для себе й інших?
      1. що це дало для мене, мого розвитку?
      2. що це дало для розвитку предмету-причини напруження?
      3. як це вплинуло на інших і на світ?
    4. Як це все вкладається у мій світогляд, мої цілі, інтереси і бажання?
    5. Як це співвідноситься зі світоглядами інших, їх цілями, інтересами і бажаннями?
    6. Чи варто уникати подібних випробувань?
    7. Куди саме варто рухатись далі у зв’язку з цим?
    8. Для чого більшого я готовий знов піти на подібні випробування? – Що я хочу перевірити, що хочу дізнатись, чого досягти?

Сподіваюсь, ці роздуми допоможуть тобі у розвитку себе, навіть, якщо розвиток в тебе відбувається по-іншому!


На початок сторінки

Опубліковано: 2.01.2021
Останнє оновлення: 2.01.2021