Опитування про бажання навчатись новому

В скількох піснях Тебе вже оспівали...

Україна

А час летить! Півсторіччя, рівно півсторіччя минуло, як у нас на Василівському острові навпроти Миколаївського мосту зачиналося Товариство імені Т.Г.Шевченка. Дід Мордовцев, Мікешин – ціле коло Українців і прихильників України і її славетного співака збиралися у нас під головуванням мого батька Костянтина Федоровича. Мікешин, погладжуючи стрілки вусів, посміхався: «Он яку славну справу забороняють! Ну, та до вас, друже, не доберуться, Ви – юрист – ви виводите на вірний шлях». Писали Статут, сходилися, бесідували про майбутні виступи, мали намір видати «Кобзар» з ілюстраціями, читати лекції про творчість Т.Г.

Мої зв’язки з Україною зав’язалися давно. Гриміла трупа Кропивницького. Заньковецька, Саксаганський – ціла обдарована сім’я, і бундючний Пітер відчув. Українські пісні захоплювали, ніби нова знахідка. В Академії Мистецтв завжди було багато Українців, і ми жили дружно.

На початок сторінки

Перше враження було в Києві, де ми зупинилися по дорозі до Криму. Був яскравий святковий день, я пішов на базар. Тоді ще базар був істинно Гоголівським зборищем . Прекрасні плахти, моністи, вишиті сорочки, стрічки, ну і шаровари, «як синє море». Накупив плахт, всякої всячини, наслухався дзвінкої співучої мови і назавжди зберіг пам’ять про бандуристів.

Пізніше, вже в Академії, на Українській вечірці, ставив живі картини з «Кобзаря» по ескізах Мікешина. Підходить співробітник «Новин»: «Ви ж бо уродженець України»? Кажу: «Ні, я пітерець». – «Ну, я все ж скажу, що ви Українець – картини ж бо вдалі, значить, любите Шевченка». Так я і став Українцем. До речі, раніше, коли на кавказькому вечорі я ставив картини, таким же чином я став Грузином. Біографам – заморока!

Ось і тепер в Гімалаях, коли радіо дає «Запорожця за Дунаєм», яскравою, красивою чередою проходять картини України. Повстають образи Шевченка і Гоголя. І дружба, сердечна співдружність сплітаються із співзвуччями України. Так, велике благо – Братство Народів. Там, де впало таке зерно плодоносне, вже буде жити думка про Світ, про співробітництво, про геройство і самовідторгнення. Тільки б засіялося зерно Братерства.

Не знаю, чи живий мій портрет Гоголя у гімназії Мая – малюнок на програмі учнівського спектаклю. Від перших класів полюбили Гоголя , і запам’яталися слова Тараса Бульби про побратимство: «Ось в який час подали ми, товариші, руку на братерство. Ось на чому стоїть наше побратимство. Немає вуз святіших від побратимства. Бували і в інших землях побратими, але таких, як в руській землі, не було таких побратимів. Ні, братці, так любити може руська душа – любити не те, щоб розумом або чим іншим, а усім, що тільки не є в тобі... Хай же знають, що таке означає в руській землі побратимство!»

Згадаймо кращі слова про всі Народи великої Сім’ї Всесоюзної. Нехай ніщо лихе не торкнеться всеНародної будови. Нехай надихнеться праця Братерська творчими досягненнями!

Україні – любов і привіт. Від Гімалаїв сердечний привіт Всесоюзним Народам.

Микола Реріх
17 червня 1947 р.
Гімалаї

На початок сторінки

Переклад українською: Н.Л.
Опубліковано: 24.04.2009
Останнє оновлення: 13.05.2009