Завдяки спілкуванню з Богом,
Ти – ТВОРЕЦЬ свого щастя
Твоя мета – досяжна. Прямуй до неї, розвивай себе!
Діючи разом, ми робимо наше життя кращим!

 Українською  По русски

Йди, йди, через усе йди, знаючи, що ніщо не належить нам і що цінним є лише накопичуваний досвід. Збирачем досвіду і знань може вважати себе втілений. Це його єдина мета і призначення в житті.

(Грані Агні Йоги, том.7, параграф 143, Гуру)

          

Опитування Опитування про бажання навчатись новому

Сторінка розділу Питання та відповіді

Чи треба допомагати?

Так треба, що й висловити неможливо. І думкою, і порадою, і справою, і всіма доступними прямими й побічними засобами. Адже найголовнішою причиною світової кризи є відсутність взаємодопомоги. Тим часом досить ясно встановлено, що криза, яка протікає, має не матеріальне, а саме духовне значення. Звичайно, існує багато благодійних товариств та різних канцелярій, куди можуть подаватися заяви щодо допомоги. Та зараз маю на увазі не тільки цю визначену допомогу, а саме загальнолюдське бажання взаємної підтримки. У такому загальному бажанні і виявляється справжній прогрес.

Скільки разів зазначалося, що розвиток шляхів сполучення, серед інших своїх призначень, головним чином повинен сприяти розвитку товариськості, взаємного піклування, інакше кажучи – всієї різноманітної взаємодопомоги, яка є істинною окрасою людства.

Дуже вже часто чуються голоси, що через нещадну всесвітню кризу зруйновано багато цінностей і тим перетята можливість допомоги. Ці голоси допускають лише однобічну грошову допомогу. І якщо ми визнаємо, що тільки гроші, як такі, становлять єдиний засіб добробуту, то тим самим і буде зводитися горезвісний золотий тілець, проти якого написано багато відмінних сторінок світової літератури. Яким обмеженим і воістину бідним здавалося б людство, яке має повагу лише до грошей у всій їхній оманливій випадковій цінності.

Еволюція вимагає дійсних цінностей, з яких народжується і добробут, і для таких світових кооперацій потрібна передусім наявність доброї взаємодопомоги. Якби найшлося достатньо сердечності і люди поділилися б між собою надбанням свого життєвого досвіду, то яка пишнота нового будівництва могла б виникнути! Якби тільки всі видимі і невидимі шляхи сполучення приносили з собою, замість особистого приховування, доброзичливу допомогу, то наскільки б благословеннішими виявилися нові крила людства!


На початок сторінки

Свідомо і несвідомо в різних частинах світу думається те ж саме. Коли б тільки включити до світового струму, якщо навіть не любов, досягнути якої важко, то хоча б доброзичливість взаємодопомоги! У багатьох країнах засновуються цілі міністерства по туризму. Засновуються всякі інтелектуальні кооперації та товариства культурних відносин. Здавалося б, такі товариства і передбачають не тільки загальне відвідання музеїв та університетів, але й основне прагнення до допомоги – до взаємного ознайомлення для добра, так потрібного зараз у світі. Не можемо ж уявити собі, щоб міністерства по туризму засновувалися лише для задоволення поверхової цікавості або для успішного продажу залізничних квитків? Це було б дуже убогим.

Множаться всякі наукові експедиції, далеко проникають всілякі торгові місії. Борознять повітря залізні птахи із звістками, а то й просто задля швидкості. Адже з доброю метою складаються всі ці знаки. Будемо сподіватися, що саме з доброю метою. Туризм – подорож, є справді тим життєвим університетом, який надихає людство на нові, оновлені можливості.

Треба сказати кожному мандрівнику:
"Допомагай на всьому шляху своєму. Допомагай усіма своїми можливостями, всіма своїми знаннями та досвідом. До тебе потягнуться й словесно і подумки багато сердець. Ти будеш для них не своїм, ти будеш незвичайним, і до твоїх порад прислухаються удвічі більше". Така порада мандрівникам не буде абстракцією. Кожен, хто відвідує далекі країни, знає, як біля дальніх домівок, вогнищ, наметів, юрт і стін чекають на розповідь далекого мандрівника. Ця повага до дальнього досвіду властива всім країнам. В одному місці будуть молитовно слухати подорожнього, в іншому – з цікавості. У третьому – корисливо. Та все ж всюди будуть слухати уважно.

Велика відповідальність мандрівника. Не зачерствіє його серце, щоб відштовхнути тих, хто просить поради. Хай не думає мандрівник, що через специфіку будь-якої своєї вузької спеціальності він може не мати відкритого ока і життєвого досвіду. Саме подорожній на кожному шляху своєму отримує безліч найрізноманітніших знань. Неможливо уявити собі таку ступінь омертвілості, щоб людина не знала нічого поза межами свого гвинтика. Чим більш учена людина – тим більше вона знає і тим більш життєвими будуть її поради. Істинно, знаюча людина і не поскупиться на ці поради, бо серце її жадає від цих багатств (віддачі) на загальну користь.


На початок сторінки

Говоримо всім мандрівникам:
"Від вас чекають багатьох корисних порад. Мобілізуйте всі свої знання і не скупіться на цю благу допомогу. Ваші корисні поради будуть очікувані в різних країнах, і тому застосуйте їх у різних мовах і у різному розумінні, та, головне, не скупіться. Ваші слушні поради оцінять глибоко і сердечно. З них буде складатися доброзичливе взаєморозуміння між народами. Слушні поради подорожніх відвернуть багато лиха, викличуть добру самодіяльність, вилікують відчай і закличуть до здорового будівництва ".

Не треба думати, що такі великі завдання впроваджуються лише на світових конференціях. Багато наслідків найвищого значення виникає на шляхах мандрівників. Нам відомо, що іноді черстве і недалекоглядне серце може сказати: "Не треба допомагати". Недовго проіснує той, хто думає, що допомагати не потрібно. Жахлива гибель того, хто задля егоїзму забороняє допомогу, але ж такі є. Тільки розумовою відсталістю можна пояснити собі таку відмову у допомозі. Потрібно бути дуже обмеженим, щоб від якоїсь боязкості забороняти допомагати.

Здавалося б, усіма священними Писаннями заповідано допомагати безвідносно. Дано достатньо прикладів того, що випадкові відмінності нужденних не мають служити перешкодами. Чи не навести знову ці загальновідомі притчі і записи. Не будемо ж знову цитувати те, що надруковане у світі тисячами і мільйонами разів. Будемо сподіватися, що лише ті, що прирекли самі себе на загибель, будуть забороняти допомагати заради добра. Скажемо один одному, що будемо допомагати заради добра на всіх шляхах. Будемо пам'ятати, що той, хто забороняє дати добру пораду вже є недостойним руйнівником. Коли знедолені, коли, можливо, навіть цілі роди і народи зажадають поради і допомоги, то нехай вона буде надана, як запорука ще одного доброго взаєморозуміння.

Нехай мандрівники поглянуть на цю свою можливість, як на світлий обов'язок, нехай виконають його зі всією сердечністю, докладаючи весь свій набутий досвід. Своїм щирим побажанням успіху вони поповнять свою пораду переконливістю, і зросте вона, як найкращі жнива, і відродить багато людських пустель. Кожен мусить допомагати всіляко і на всіх шляхах своїх. Східна мудрість говорить:

"Срібло, зарите в землю, чорніє".

Будьте добрими порадниками. Допомагайте і сердечно любіть справу допомоги.

М.К. Реріх
Пекін. 28 січня 1935 р.


На початок сторінки

Джерело: agniyoga.ru
Переклад: Н.Л.
Опубліковано: 18.03.2009
Останнє оновлення: 19.03.2009
Перегляд форуму Обговорення цієї теми на форумі