Опитування про бажання навчатись новому

Оксана Мась: Жити своїм життям

Оксана Мась – одна з небагатьох українських художниць, картини якої представлені в найвідоміших галереях світу. Сміливість і нестримне прагнення до свободи допомогли їй втілити свої мрії в життя і досягнути неабиякого успіху. В цьому інтерв'ю пані Оксана розповідає про шлях свого становлення як гармонійної людини і стверджує: "Жити потрібно тільки своїм життям".

Innovations: Художники, які заробляють на своїх картинах – рідкість в нашій країні. Як Вам вдалося зробити свою справу прибутковою й досягти такого успіху?

Оксана Мась: Соціум дійсно шалено тисне на діячів мистецтва. Цей тиск починається з родини. У моїй родині теж ніхто не очікував того, що я стану художником. Звідусіль ми чуємо, що художники – це дуже бідні люди, які не спроможні заробляти на життя власною працею. Мені про це говорили менше, тому що я – жінка: мовляв, для жінки не так критично бути художницею. На жаль чи на щастя, майже кожен повинен подолати ту перешкоду, коли спочатку в тебе не вірять близькі люди.

Тому, як це не банально звучить, потрібно непохитно вірити в себе. Ще в Біблії написано: «не заривай талант у землю». Щодо мене, то я завжди в себе вірила надзвичайно, знаючи, що хочу малювати й мандрувати. Мені здається, що важливо пам’ятати те, ким ти хотів стати в дитинстві.

Крім того, своїм успіхом я великою мірою завдячую тим, що завжди звертаюсь до професіоналів. Коли кожен займається своєю справою – все виходить. Я зрозуміла, що продавати картини не можу, тому що тоді мені б довелося змінити професію – стати галеристом.

Спочатку я намагалася розвиватись в Україні, але згодом усвідомила, що такими темпами далеко не зайдеш. Тоді я зробила свої каталоги й вийшла на кілька московських галерей. Розпочалася співпраця.

Суспільство тисне на художників, нав’язуючи стереотипи, які насправді не відповідають дійсності. Є дуже цікаве дослідження російського культуролога й філософа Григорія Козлова («Покушение на искусство»), де він розвінчує міфи про те, що великі митці були такими бідолашними, якими їх звикли вважати. На жаль, правди ніхто не шукає – більшість людей задовольняє поверховий погляд на реальність. Звідси й стереотип про те, що художник має бути бідним...

На початок сторінки

Innovations: І ця віра завжди Вас супроводжувала?

Оксана Мась: Щиро кажучи, не завжди. Людині повинно бути комфортно в цьому світі. Те, що нам пощастило народитись – вже є чудовим саме по собі, є достатнім для натхнення і радості життя. Ось цю радість і життєвий комфорт потрібно зберігати щодня, адже щойно ви його втратите – з’являється відчуття, що ви живете чужим життям.

Оточенню зручно, щоб інший був таким, як усі, – більш контрольованим і передбачуваним. А коли людина живе своїм життям, то вона зазвичай є неконтрольованою й непередбачуваною. Тому завжди варто залишатись собою, а це є найскладнішим завданням. Ще складніше залишатись собою, коли приходить перший успіх і починаються слава, інтерв’ю, запрошення... І тут теж важливо не розмінятись і пам’ятати про своє призначення.

Innovations: А як відчути, де твоє життя, а де – чуже? Ви переважно керуєтеся своїм відчуттям комфорту?

Оксана Мась: Так, і річ у тім, що коли ти займаєшся своєю справою і живеш так, як хочеш, одразу це розумієш: розумієш, хто твоя людина, а хто не твоя, що твоє, а що – ні. І цю зону комфорту необхідно зберігати, адже тоді ти досить тонко відчуватимеш, що варто робити, а чого не варто.

На жаль, більшість людей сприймають життя і світ досить поверхово, адже для того, щоб дивитись глибоко, потрібно мати спокій у душі, а це можливо лише тоді, коли ти живеш своїм життям.

Я вважаю, що індикатором може бути відчуття невдоволеності. І коли людина всупереч цьому продовжує займатись не своєю діяльністю, врешті-решт вона тоне у ній і оговтується вже років у 60, коли вже запізно щось суттєво змінювати. Тому дуже важливо про це пам’ятати щодня.

Innovations: Ви одразу себе знайшли? Ви здобули не одну освіту...

Оксана Мась: Насправді дві освіти, які я отримала, – художня і філософська – доповнюють одна одну. Художник від художника відрізняється насамперед філософським поглядом на життя, тобто розумінням життя. Є люди, які дивляться на світ з боку і описують його, а є люди, які намагаються перебувати всередині, і теж про це пишуть. Перебувати всередині, так би мовити, в епіцентрі набагато складніше. Але тільки тоді можна передати, яким світ є насправді.

Щодо навчання, то в нашій країні дуже гостро постає проблема викладання мистецтва, адже щороку ми втрачаємо випуск. Сучасне мистецтво в нас практично не викладають. На жаль, академічною плитою придавило багатьох художників, адже їх протягом чотирьох років вчать лише малюванню. Натомість художник має чітко усвідомлювати, що саме і як саме він хотів би малювати. Крім того, потрібно вміти намалювати картину і подивитися на неї відсторонено, намагаючись оцінити.

В українських навчальних закладах викладають колишні студенти, які не відвідували всесвітньо відомі галереї, арт-фестивалі, музеї і не бачили оригіналів картин, про які вони розповідають. Випускники цих навчальних закладів також не мають змоги виїхати на навчання за кордон, і коло замикається: усе навчання відбувається за книжками. Однак можна сто разів побачити репродукцію в каталозі, та коли ти стоїш перед картиною – це зовсім інше відчуття.

Саме тому я пішла на філософію: мені гостро не вистачало того, що дала мені художня освіта. Я розуміла, що намалювати можу все, але проблема в тому, ЩО малювати.

На початок сторінки

Innovations: А як би Ви оцінили менеджмент сучасного мистецтва в Україні?

Оксана Мась: Менеджменту українського сучасного мистецтва практично не існує, тоді як за кордоном мистецтво давним-давно живе своїм власним життям.

Наприклад, наші українські галереї минулого року тільки-но вийшли на рівень Москви. На жаль, досі немає жодної галереї, яка би представляла Україну на міжнародних фестивалях сучасного мистецтва, окрім «Арт-Москви». Якщо ж немає галереї – неможливо вивести художника на відповідний рівень.

Загалом сучасне мистецтво – це не лише живопис. Це також зріз сучасного кіно, літератури, музики, архітектури, балету тощо. На противагу нашому єдиному приватному центру сучасного мистецтва Пінчука, в Парижі є близько трьохсот приватних музеїв, фондів, арт-центрів.

Художникові ж передусім необхідно відокремити бізнес від мистецтва. В арт-бізнесі працюють галеристи, арт-дилери тощо. Натомість художники малюють тоді, коли вони не можуть не малювати. На жаль, той, хто себе до кінця не розуміє, іде в мистецтво за славою чи грошима.

Innovations: Ви вирізняєтесь з-посеред інших тим, що працюєте в різних техніках...

Оксана Мась: Так, в мене й справді є більш як 13 проектів, виконаних різними живописними техніками. Але сама техніка не має вирішального значення, адже коли думаєш над тим, ЯК щось зробити, щоб було не так, як у інших, – зайдеш у глухий кут. Зусилля, спрямовані на те, як відрізнятись від інших, забирають дуже багато енергії. Тому на кожен проект своя техніка знаходиться тільки тоді, коли знаєш, ЩО ти хочеш сказати й маєш ідею. Однак для іншого проекту ця техніка може бути невідповідною, і це цілком нормально.

Не варто боятися, що тебе не впізнають чи ти не зможеш повторити попередній успіх. У моїх проектах не так легко простежити одну лінію, але, як на мене, саме так і має бути. Для цього необхідно мати сміливість і свободу.

Нерідко художник сам не знає, яким буде наступний проект, і це надзвичайно цікаво – пізнати себе через свою творчість. Самопізнання дає набагато більше, ніж можуть дати будь-які університети, адже робота над собою – найскладніша у світі річ.

На початок сторінки

Innovations: Що Вас надихає?

Оксана Мась: Те, що я отримала шанс потрапити на цю планету й жити в цьому світі. Оскільки я багато подорожую, то бачу життя таким, яким воно є насправді. А коли маєш таке відчуття, то натхнення не потрібно десь шукати.

Innovations: Вам завжди хочеться малювати? У Вас завжди душевний підйом?

Оксана Мась: Так, я малюю завжди. Цей стан радості від життя майже незмінний – він рівний. Я можу в різний спосіб проводити час, але це не впливає на мій стан.

Innovations: Що для Вас було найбільшою перешкодою на шляху до успіху?

Оксана Мась: Перешкоди й досі є. Я переконана, що для людини основною перешкодою є вона сама: її страхи, комплекси тощо. Якщо ти хочеш чогось досягнути, а в тебе не виходить – це перший сигнал для того щоби замислитися, чому це так.

Наприклад, мої рідні спочатку не розуміли, як я можу весь час їздити за кордон. Однак згодом вони до цього звикли, адже я повинна бути в курсі останніх тенденцій в мистецтві. Найважче було позбутися власної неорганізованості та усього, що заважало мені реалізовувати те, що я хочу. І це є проблемою багатьох людей.

Innovations: Яким, на Вашу думку, є найбільший успіх для людини?

Оксана Мась: Взагалі, мені не подобається поширене розуміння слова «успіх». На жаль, в нашій країні успішними вважаються люди, які придумали щось на кшталт ефективної схеми пограбування. Насправді ж успішним є той, хто живе в гармонії з собою, а такого успіху досягають лише одиниці.

Людина повинна постійно творити. Якщо ти не ростеш – то деградуєш, і за цим принципом побудовано все в природі.

Крім того, важливо бути максимально вільними у своїх прагненнях. Не можна концентруватись лише на грошах чи лише на стосунках, чи ще на чомусь, адже тоді людина стає занадто залежною від цих речей і не може розвивати в собі інші таланти чи відкривати нові джерела радості.

Вважається, що за життя потрібно змінити мінімум п’ять професій. Тоді можна зустріти старість із відчуттям повноцінно й цікаво прожитого життя. Загалом, бути легким і незалежним – це найскладніше в житті.

На початок сторінки

Джерело статті: www.innovations.com.ua
Опубліковано: 23.06.2009
Останнє оновлення: 23.06.2009