Завдяки спілкуванню з Богом,
Ти – ТВОРЕЦЬ свого щастя
Твоя мета – досяжна. Прямуй до неї, розвивай себе!
Діючи разом, ми робимо наше життя кращим!

 Українською  По русски

Мудрий віддає перевагу мовчанню, знаючи, наскільки відносне всяке судження. Те, про що так часто і несамовито сперечаються люди, не варте того, щоб його спростовувати, бо в основі своїй невірне. Той, хто знає більше, мовчить, а не говорить. Правильно сказано було, що "думка проречена – омана".

(Грані Агні Йоги, том.7, параграф 120, Гуру)

          

Опитування Опитування про бажання навчатись новому

Стаття розділу Особистості

ВОГНЯНА ТВОРЧІСТЬ КОСМІЧНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ (Уривок)

"Але, як сказано, – стане видимим Невидиме,
і ми будемо готові за життя прийняти хрещення вогняне.
Тому так угледимо значення досвіду, здійсненого Матір'ю Агні Йоги
тут, не відходячи від життя. Від перших просторових іскор
через усі вогні до Самадхі вона залишить записи,
які ляжуть порогом Нового Світу".
("Серце", 210)

...Пронизливо зелені просвіти крізь покрите хмарами небо. Похмуро-пряма лінія земного горизонту, що постала над плоскою рівниною пустелі. І над усім цим виблискуючий еліпс Шляху, що летить, і крилата фігура людини, яка у відчаї і смутку простягла тонкі руки до цього вже затухаючого виблискування, що поєднує Небо і Землю. Фігура височіє на краю ступінчастого вівтаря, у дзеркальних площинах якого відображається зоряне небо. Відображається, але в реальності не присутнє. Два струмені диму, білого і чорного, один з яких спрямувався до неба, а другий важко і невідворотно осідає на землю. І цей другий охоплює білосніжні крила стоячого на вівтарі, залишаючи на них темні струмуючі відблиски і лягаючи чорними невмолимими земними знаками. Тут, на невеликому просторі картини, звершується якесь таїнство, можливо, найголовніше з часів виникнення людини на Землі.

Земля і Небо. Вічне притягання і вічне відштовхування, а між ними тендітна людина, така, здавалося б, незначна і слабка, але насправді сильна, здатна поєднати в собі це Небо і цю Землю і встановити між ними таку необхідну для них гармонію, сотворивши її, передусім, у собі самій.

Картина називалася "Жертва" і була написана на початку нашого віку литовським художником М. К. Чюрльонісом. Художник був дивною людиною, і полотна його були для багатьох незрозумілі. Його навіть вважали божевільним. Можливо тому, що художник бачив те, чого не бачили інші. Він прожив недовго і важко, але залишив нам дивовижні картини. На них присутній небувалий, подібний і неподібний до нашого, світ із нетутешніми барвами і формами. Світ тонкий і прозорий. У ньому ніжно і заклично, неначе передзвін кришталевих дзвіночків, звучала дивна музика, що несе в собі таємницю світобудови.

Шлях незвичайного художника в Часі і Просторі перетнувся з дорогою іншої, не менш дивовижної людини. Те, що це взагалі сталося, виглядає фактом значним і таємничим. Цією другою людиною була жінка, яка жила в той час у Санкт-Петербурзі. Нетутешній світ, реальний і нереальний, приходив до неї, зазвичай, уві сні, потім ніби то відривався від цього сну і ставав дійсністю, схожою на видіння. Ще з дитинства вона зрозуміла, що час цього дивного світу був іншим, – у ньому ніби одночасно існувало Минуле, Сьогодення і Майбутнє. І їй деколи здавалося, що вона, і в той же час не вона, колись пройшла довгий шлях через віки і країни, пам'ять про які, пробуджена кимось таємничим і невідчутним, тепер оживала в ній.

Ось висока фігура людини в білому виникає на фоні квітучої яблуні у вранішньому саду, потім поступово розмивається, мовби розчиняючись у повітрі. І звідкись, із самих глибин її єства, підіймається спогад, що десь далеко живе Учитель Світла.

Людмила Шапошнікова

На початок сторінки


Переклад українською: Надія Львівська
Фото запозичене з ЖЖ-публікації Чюрленис - Дункан

Опубліковано: 23.03.2019
Останнє оновлення: 23.03.2019