Учителю

Учителю

Все починається з Молитви,

Яка у серці визріва.

В ній прагнення Любові й Світла,

В  найсокровенніших  словах.

Розпукується чисте Серце –

Лиш так молитва пророста –

І в думці високо несеться…

Хай не розкриються вуста.

Бо чисте Серце все навколо,

Найкращим Світлом зігріва, –

Дарує людям частку долі.

До чого лишні тут слова?

*  *  *

Упала краплинка з чистого неба – від Тебе !

Промінчик ласкавий мій путь освітив – це Ти!

Той погляд, що гріє мене в буревій – він Твій…

Та радість, чим серце моє промовля – Твоя !

                                                 Лютий,  2004

*  *  *

Мелодія Космосу в дзвонах гуде…

Владико, Ти де?…

 Руки, Владико, тягнем до Тебе, –

Хай береже Тебе Вогняне Небо!

Відданість нашу безмежну Тобі

Явимо ми в нелегкій боротьбі!

 Серце, Владико, відкрите для Тебе –

Хай береже Тебе Вогняне Небо…

                              Присвята до 24 березня 2008р.

*  *  *

Ось риком виповнює Землю пітьма,

То Світла природа їх зводить з ума,

Природа, якої їм не осягнуть…

До Світла підйом – нелегкий, друже, путь!

*  *  *

 Найкраща пісня – то пісня дерзанню.

Вона охоплює всі полум’яні

Людські серця, що горять, а не тліють,

Вселяючи Світлі прекрасні надії.

Найкраща пісня – то пісня Тобі!

Вона охопить краї Голубі,

Людські серця, що горять, а не тліють,

Вселяючи в Серце прекрасні Надії.

*  *  *

І кожен Владиці приніс пошук свій:

– Я – храми розрушу, бо в стінах – застій!

– Я – зрошення всіх пустель проведу.

– Я – тюрми відкрию, відвівши біду.

– Перекую я мечі на орала…

– Нові шляхи я відкрию, й чимало!

– Я – сльози обтерти знедоленим хочу… –

Про людство земне турбувались охоче.

Найменший же просто підвів вгору очі

Й звернувсь до Зірок він: – Привіт Вам, браточки!

Дерзання такого не проминеш.

Дерзанню такому немає меж !

                                                                        Переспів: «Знаки Агні Йоги», параграф 12

Друже!

Просимо у країну чудес

Із чарівними словами.

І перше  слово чудесне – то КАРМА!

Вслухайся в звук цього слова –

Воно – життєва основа,

Канва вишиванки прозорої,

Де викладаєм узори ми

Свого життя у майбутньому…

Вітру Тобі попутного!

          Молодому Другу.

*  *  *

А ви замислювались, діти –

Не все так просто в цьому світі:

Ногами ходиш по Землі,

А голова твоя у Зорях.

Твій хліб щоденний на столі,

А думкою сягаєш вгору.

*  *  *

Очі – відкриті рани,

Прояв душі безустанний.

Очі – відкриті рани –

Світла потік безустанний.

Очі – рани відкриті,

Звідки струмує світло.

Які ж ці очі відмінні –

Різним кольором опромінені.

Різним блиском ніби налиті,

Почуттям різним оповиті.

З ран то ніжність тиха струїться,

А то й блискає громовиця.

*   *   *

Що у житті нам Радість приносить? –

Квітки голівка благоуханна,

Музика, що на крилах підносить,

Пташки оперення і щебетання.

Збуджує радість прояв природи,

Що різнобарвно безперестанний.

Зіронька в небі має нагоду

Нам надіслать сердечне вітання.

Навіть метелик – війне легкокрилий,

Й око сприймає барви ті мило.

І зачудовано стиснеться серце:

– Звідки в Природі Краса ця береться?

*  *  *

Екологія душі – це чистота і первозданність,

Незатьмареність недобрими думками.

Як її віднайти? Як до неї підійти? –

Краса і Здоров’я…

*  *  *

Є різні слова. Одні нас тривожать.

До інших ми ставимось просто вороже –

Слова ці нас жалять, печуть, мов кропива.

До них – антиподи – слова, ніби диво,

Вони переповнюють захватом серце,

І серце з любов’ю  до них озоветься.

Цих слів  веселкових на світі багато.

Їх треба навчитись частіш вимовляти.

 *  *  *

Зібрати слова в мовчання…

Всі охи, страждання, повчання

Міняються майже щомиті.

Чи варто про них говорити ?

*  *  *

Ідуть земні часи…

Вирішуються долі.

З земної полоси

Життя не видно поля.

Ховається воно

У просторі космічнім

Земне і неземне,

Буденне і величне.

Проходить день за днем,

І вороття немає.

Куди ми всі ідем,

Для чого ми страждаєм?

Чи є кінець путі –

Ми відповідь шукаєм.

І скільки ще іти,

І до якого краю?

Космічнії часи

Вистукують хвилини…

Зростать  Земній Красі,

Чи з війнами загинуть?

*  *  *

Там, де жіноче начало

Було на достойному рівні –

Народ процвітав.

Лишень поваги не стало –

Він підупав.

*  *  *

Вбираю запахи дощу –

Йду в лабіринти спокою.

І поклик духу ніби вщух,

Годинник мирно цокає.

                                 10.08.06.

 *   *   *

Хай мужність і ніжність

Все поруч ідуть!

Хай мир і співдружність

Освітлюють путь!

                                    2001р.

 *   *   *

Розкажу про Світ Космічний? –

Він Прекрасний і Величний.

                                         2023р.

Із книги «Полум’я», з творів Миколи Реріха

 

Микола Реріх, – спитаєте, – хто Він:

Художник, філософ, письменник чи просвітитель?

Він – Вчитель!

Вчив і навчає жити, несучи людям Світло.

                                                                        (З передмови)

Полум’я (Лист)

Ця розповідь полум’ям смутку палає:

Як ілюзорно світ ми сприймаємо!

Нова Ера

Красою вмивай щодня свої очі,

Хай радості пісня у серці тріпоче.

 

Зброя Світла

Сучасна цивілізація дає широкі можливості прикрасити

життя, але, на жаль, ці можливості спрямовані на зворотнє.                       

                                                               (Грані Агні Йоги, т.10, переклад)

 

Право на вхід

Будемо й дітям заповідати :

Щоби отримати – треба віддати!

 

Шляхи благословення

Діти в майбутнє відкриють нам брами

«Не виганяйте дітей із храму».

 

Д і я

Якщо в погляді щастя нема і вульгарність звиває мости 

час твій, друже, минає дарма, бо на всьому – печать суєти.

 

Опір злу

Як зло добром покрить зумієш –

то буде краща протидія.

 

Терпимість (скорочено)

«Нетерпимість є ознакою ницості духу».

                          (Агні Йога, «Серце», переклад)

 

Неприязнь

«Якщо пушинка в оці перетворюється на колоду, то пір’їна

з пташиного крила  у просторі породжує грім у далеких світах».

                                                                      (Агні Йога, «Община», переклад)

 

Добре око

До доброго ока  тягнеться квітка, від доброго ока – дитина сміється.

У доброму оці весь світ відіб’ється у сяйві райдужного світла.

 

Хвороба наклепу

«Хай наклепники проглянуть список всього, ними обмовленого. Чи не буде це список людських, еволюційних знаходжень?…

Питає хтось навіщо так звертати увагу на наклеп? Той, що питає, не знає про економію енергії».

                                                                                                                                                  (Агні Йога. «Община», переклад)

Значущість

Бур’ян марнослів’я на вашій ниві

нищить найкращі життєві засіви.

 

Самозречення зла

«Порушуючи закон духу і Світла, вбиваючи, руйнуючи і стверджуючи несамовите людиноненависництво, думають ці зловмисники проти Землі і Неба, що вони захищені грошовими мішками і що можуть уникнути відповідальності та залишитися безкарними. Даремні сподівання. Доведеться за все, скоєне ними, відповідати і повністю сплатити. Жахлива доля цих цивілізованих творців зла».

.                                                                                                                                                   (Грані Агні Йоги, т.ХІІІ, переклад)

 

Герої

«Запитають: як пройти по життю?

Відповідайте: як по струні прірву –

красиво, бережно і стрімко.»

                                                     (Агні Йога, «Листи саду М.»,переклад)

 

Quaerens quem devoret Кого б поглинути (лат)

Скільки справ благородних  не  оцінено, не підтримано.

Скільки умільців народних напризволяще покинуто…

 

 «Важко»  уривок із листа (про Пікассо)

«Музиканти, художники, поети і всі справжні діячі мистецтва чудово розуміють значення гармонії та ритму. Адже гармонійне поєднання фарб дає полотну красу і цінність. Краса заснована на гармонії. Без гармонії немає Краси. Мистецтво, Краса і гармонія творять вищі цінності людського духу».                                                                                                                                                                                (Грані Агні Йоги, т. ХІ, переклад)

 С к а з а н о

«Краще військо баранів під проводом лева, аніж військо левів під керівництвом барана» (Римське прислів’я).«Невігластво – корінь всіх бід» (Буддійський заповіт).                                                                                                                                                                                                             (Витяг зі твору)

Corason

Серце… Воно тебе  порятує.

Чуєш? В космічному ритмі працює.

Вказують шлях Владики одвічний:

«Слухайте Серце! Серце – Космічне!».

 

Г і м а л а ї

О, Гімалаї! Серце палає дивним і небуденним чуттям.

Розум не знає, та серце знає, де на Землі осередок життя.

 

Адамант

Для людей, не скорених буднями,

Є в житті дві опори могутні,

Що ведуть до вершин пізнання,

Це – Мистецтво і Знання.

 

Б о г

(З «Щорічника Каліан-Ішваранк» в Горакпурі)

«О Ти, в просторах безконечний,

Живий у русі речовин,

У течії часів предвічний,

Без лиць, в трьох лицях Ти – один!

Дух всюдисущий і єдиний,

Кому ні місця, ні причини,

Кого ніхто збагнуть не може,

Хто все Собою наповняє,

Формує, пестить, повиває,

До Кого ми взиваєм – Боже!»

 

…Закінчує Державін свою оду «Бог» наступним звертанням:

Твоє творіння я, мій Боже!

Твоєї мудрості я твар!

Життя джерело, благ всіх гожих,

Душа душі моєї й цар!

Правдиву в тім Ти мав потребу,

Щоб смертну цю безодню неба

Пройшло безсмертнеє буття,

Щоб дух мій в смертне тіло вбрався,

І через смерть щоб повертався

В Твоє безсмертнеє життя!

О, Невимовний! Незбагненний!

Загляну в душу я мою –

Слабка уява, достеменно,

Щоб тінь окреслити Твою.

Та, щоб вславляти шанобливо,

Слабким і смертним неможливо

Тебе нічим пошанувать,

Лишень до Тебе підійматись,

В безсмертній всячині зникати

Та вдячні сльози проливать.           

                                                  9 квітня 1932. Гімалаї.

 

Учительство

«Неси свій світильник. Навчай щастю краси. Навчай щастю знання. Навчай щастю любові.  Навчай щастю злиття з Богом».                                                     

                                                                                                                                                           (Агні Йога. «Поклик», переклад)

  Молодь

Кріт робить нору.

Орел летить вище від гір.

Кроту тепло в норі.

Орлу холодно перед сходом сонця.

Але летіть до щастя, рідні Мої.

                                                      (Агні Йога,«Поклик», переклад)

 

Здоров’я

«Чому одні люди багато хворіють, інші ні? Кожен до певної міри є своїм власним лікарем. При свідомому ставленні до сили своїх думок і можливості впливати на свій власний організм можна уникнути багатьох недуг…

Направлення думки до хворого органу, з метою підвищити пульсацію та викликати приплив крові до нього і тепла, оновлює тканини і сприяє відновленню рівноваги. Перша умова не піддаватися хворобі і боротися з нею до кінця, тобто до одужання».

                                                                                                                                                          (Грані Агні Йоги, т.ХІ, переклад)

 Культура

      Хіба не дивно, що політика і  Культура в суті своїй  розійшлися?

                                                                                                                             М.Реріх

 Сліди думки

       Думка, як явище реальне, що має форму і складається з тонкої матерії, заперечується. Всі заперечують те, чим живуть  і що складає основу життя. Проте думають всі і всі користуються енергією думки. Ця жахлива суперечність не усвідомлюється, і, заперечуючи основу сущого, люди позбавляють себе призначеної їм могутності. Прийде час, і думка вивчатиметься лабораторно-науково.                                                                                                                          (Грані Агні Йоги, т.ХІІІ, переклад)

 

Толстой і Тагор

Разом, на одному зображенні, хотів би я бачити ці

два великі образи.  Низький уклін Толстому і Тагору!

                                                                       (М. Реріх, переклад)

 

Настанова

Битва повсюди у світі земному

Битва між Світлом і пітьмою.

Кожне життя – то битви грані

За виживання. За виживання…

 

Україна

В скількох піснях Тебе вже оспівали…

В і х и

Все доленосне у цьому світі.

Знаки приходять у проблисках  Світла.

 

Пам’ятні дні

Дванадцять книг Живої Етики започатковані 24 березня 1920 року. Цього дня М.К. та О.І.Реріх  записали знамениту настанову від свого Духовного Учителя, яка стала першими рядками першої книги Учення Живої Етики. Вихід книг стартував у 1924 році і пройшов непомітним для ока земного, та вони стають осереддям нашого земного життя з його духовними, культурними та науковими надбаннями. Книги пульсують для нас буттям Космічного Серця.   

                                                                                                                                                                            (Микола Реріх, переклад)

 

Л а д а

Цей світлий образ – скромний і простий,

Але сягнув в небачені висоти:

Вогонь життя ця жінка присвятила

Нечувано напруженій роботі.

І постать цю не відтворить в словах,

Її життя – це Етика Жива,

Яка – всього найвищого відтворення,

На сполох б’є, зове до непокори

Тенетам рабським благ матеріальних.

Яке життя! Високе і повчальне.

 

Шамбала сяюча

Переспів фрагменту однойменного твору Миколи Реріха

 

– Ламо! Славиш ти добрі діла!

 Розкажи, що таке Шамбала?

– Відчуваю, що ви люди Заходу,

Вас цікавлять земні лише знахідки.

Шамбала ж – то священне поняття,

Про яке ви не хочете знати.

– Ламо! Я питаю не всує,

Слово це у серці несу я.

Не шкодують часу й наші вчені,

Скрізь шукають ознаки священні

Шамбали, що вогненно іскриться,

Оповита для нас таємницею.

На столі робочім у мене

Калачакри побачиш ти Вчення,

Знаю я: коли дух вже готовий –

З Шамбали заповітне жде слово,

І найвища для нього подія,

Коли чується клич «Калагійя».

Знаєм з книг, із пісень, від людей,

Шамбали полум’яність ідей,

У які щирим серцем ми віримо…

Споглядаючи нас недовірливо,

Лама врешті промовив: – Хто зна…

За морями Вона, неземна.

Це Країна небесна і вічна…

Її сяйво помітне на Півночі.

– Ламо! Про небесну країну ми знаємо.

Та відомо нам, що й земна Вона.

Є вже звістки, чув про це Ти:

Там єднаються два світи.

Там бували Високі лами, –

Йшли таємно, земними путями…

Лама мовби завмер велично,

Та уважно вивчав наші лиця.

Врешті мовив він: – Достеменно,

Вже приходять часи знаменні,

Захід нам несе мудре слово –

Сокровенні знаки чудові!

Вежа Рігден-Джапо шле свій промінь,

Стало Вчення Велике відомим,

Йде на південь воно із Тибету –

Вчення Істини наших Адептів.

Мов алмаз – поблиск променю вежі,

І Керманич за всім пильно стежить –

Має Він дзеркала магічні,

Де події земні висвічуються.

Ні хвилини не гає намарно,

При потребі Він змінить і Карму.

Справа в Нього велика й не проста –

Він насичує думкою простір…

– Ламо, це про Майтрейю йде мова?

– Я тобі не сказав цього слова.

Є слова сокровенні, крилаті,

Їх уголос не слід промовляти:

Звуком думку ми відкриваємо,

Й зерна шкоди не раз засіваємо…

Так, Учення йде стрімко зі Сходу,

Шамбали благодатна природа

Вже готує нові нам досягнення,

Є великі там сили і прагнення.

Будуть втілення, Вищою милістю,

Буде царство у нас справедливості.

Об’єднаються сили там гожі,

Щоби темряви знищити ложу.

Кожен, хто допоможе в цій справі,

Нагороджений буде по праву.

В кут заводять земні всі дороги,

Шамбала лиш несе перемогу.

– Ламо! Ми захоплені Таші-Ламою,

Оповив Він діла свої славою.

Як гонив ворог Ламу, знаємо,

З Шамбали допомога ішла Йому.

– Істину кажеш. Бачили очі

Мав допомогу Пан-чен-рінпоче!

– Ламо! Неподалік від Улан-Давану

Гриф пролітав близько од стану,

Перетинав шлях кулястого сяйва…

Блиснули очі у лами: – Стривайте!

Чули ви запах курінь ніби, в храмі?

– Ламо, це так, відчувалися нами

Ці неземні аромати пустелі –

Там, вдалині від людської оселі…

– Що ж, справедливі Господні діла,

Думаю, вас береже Шамбала.

Сяйво кулясте вам вказує путь,

Ви зауважили напрямок кулі?

Гриф чорний – ворог, знищити хоче.

Маєте добре «розплющити очі»:

Щоби прийнять Шамбали допомогу,

Треба обрати найкращу дорогу.

– Ламо! Як, якими дорогами

Йде до простих людей допомога

Із таємничої Шамбали,

Де найпотужніші сили Землі?

– О, ті шляхи різні й незвідані…

Тим, хто корисний вченню світлому,

Серце своє вклав у Справу Загальну

Поміч у скруті прийде нагальна.

Але космічний потік не стримати –

Треба цю поміч вміти отримати…

– Ламо! Як сталося, що знаменита

Диво-країна ще не відкрита?

Адже на картах давно все відмічене…

– Що ж, подорожньому пересічному

Завжди здається: він має рацію.

Та Шамбали потужні вібрації

Всіх марнославних, що йдуть без поклику,

Спинять далеко за своїм околом.

Чули ви, може, як люди-пролази

Там помирали, отруєні газом?..

Бачили ви ядовиті потоки,

Що обтікають гори високі?..

Ще відчувають і люди й тварини

В зонах наближень тіла тремтіння.

Люду багато гине намарно…

Дійдуть – лиш в кого готова Карма.

До Шамбали шляхами Великими

Люди приходять тільки покликані.

– Як досягнуть шлях, що успіх несе?

– Зважай на закони. Працюй. Ось і все.

Чистому поклику серце відкрий,

Свято чекай на клич «Калагійя!»…

Шлях Шамбали – успіх омріяний!

2007 р.

                    З творів Миколи Реріха, розділ «Легенди»

 

          І не знаю, куди я іду.

                    І дороги також я не знаю.

Але весело завжди співаю…

Не одну ще дорогу пройду,

Адже Віра у мене безкрая.

Я вірю в себе!

                                          М.Реріх, Дитяча казка

Думку й легенду пов’язує слово,

Легенда для людства творінь всіх основа.

В них відображена воля народу,

Не завжди збагненна нам їхня природа.

                                                     М.Реріх, Легенди

А ви знаєте, що таке «Красиво»? –

Коли серце б’ється, завмирає,

Коли все навкруг стає можливим,

Коли прагнення любові не вмирає.

                    М.Реріх, Старовинна порада