Одіяння духу
I Перед нашими духовними очима пройшли блискучі процесії народів. І кожен із цих подорожан протягом багатьох віків уклав свій внесок у скарбницю культури. І пройшло багато народів та у праці і в боротьбі поклали свої приношення. Але ще не наповнена скарбниця світу! І серед незліченних жертв у сплетеннях тканин, каміння і металів все ще смутно ввижається істинний лик людства. Скільки невідкладної роботи для усіх! Та одне поняття вже увійшло до життя. Ми зрозуміли, що усі речі, усі деталі життя не утворилися випадково. Усі вони сповнені значення, накопиченого віками. Якщо кожне слово, якщо кожна буква імені нашого має особливе значення, якщо кожен крок життя обумовлений наслідками і причинами, то, значить, з якою ж увагою ми повинні придивлятися до кожного прояву великої творчості. Одні вже усвідомлюють ясно, інші ще, як уві сні, прозрівають, що навколо них проходить складна творча робота і якісь невідомі їм умови створюють закінчені аспекти нового життя! І які речі, що здаються нам дрібницями, часто в корені змінюють увесь лад нашого існування. Чомусь в одному товаристві люди почувають себе зручно. Чомусь в інших умовах люди легко виходять «із себе», доходять до страждання і відчувають повну неможливість діяти успішно. Скільки світлих догадок і припущень! Скільки темних і неграмотних висновків! Але до здогадки додається досвід. Досвід просвітляється знанням. І люди починають розуміти, що межі реального світу дійсно неозорі. Що поняття «містицизму» найчастіше виявляються просто наслідками неосвіченості. І той, хто заперечує велику реальність усього сущого, так само неосвічений, як той, хто заперечує бездротовий телеграф, радій, передачу знімків на відстані і усі ті реальні наукові речі, які так недавно здавалися казкою. У нападі зарозумілості і глупоти людина починає заперечувати все те, що її розум сьогодні не знає, що її затемнене вухо сьогодні недочуло. Але ж свого часу заперечувалася і можливість відкриття Америки! Приклади різновиду невігластва не потребують публікації. Але життя протікає; помалу люди починають розуміти, що таке «реальність», починають усвідомлювати, що життя наше сповнене блискучих можливостей, часто невідкритих, ще частіше забутих. Часто вже повідомлених у символах, які дикому поглядові сучасної «цивілізованої» людини здаються дитячими або дикунськими стилізаціями. Але все-таки ми пам’ятаємо, що кожна риса старого орнаменту сповнена вікового значення. І ми все-таки усвідомлюємо, що кожна гамма барв створює якийсь могутній настрій. Могутність кольору! Люди, які мають перед собою усі могутні кольори Божественного неба і землі, – вони намагаються засліпити себе, аби не допустити давно призначену їм радість. Але, одягнувши усі сірі, жовті і чорні стекла, розсудок людей все-таки намагається пробитися і довести міць кольору. У наші дні починають згадувати зв’язок музики із кольором; починають вводити до церкви кольорові освітлення для концентрації настрою; починають лікувати кольором. Боязко пробивається у житті те, що має заявити про себе владно. Те, що серед майбутніх духовних прозрінь принесе нову радість затемненій людині. Люди – квіти Божі! Але чи не дивно, що тепер поле цих квітів покриває землю таким чорним траурним покривалом? Найсвятковіший натовп наш заливає обличчя землі чорно-сірою лавою. І ніби лава, натовп виїдає на шляху своєму всяку радість. Можливо, життя створює гідну сучасності гармонію? А тим часом навіть під час Італійського Відродження натовп міг змішуватися з кольорами полів, не доливаючи їх чорнилом. Як же допомогти? Можливо, просто перебити чорне поле натовпу яскравими плямами? Але ж навіть бик біситься від несподіваного яскравого кольору. І якщо продовжимо порівняння натовпу з полем кольорів, то ми ясно згадаємо, що навіть найяскравіші вияви природи ніколи не ображають ока, бо космічна творчість завжди гармонійна. Виявлення цієї творчості може навіть осліпити наше слабке око своєю міццю, але воно ніколи не дає поєднання образливого. Але як же перейти від ступеня нашого сучасного слабкого ока до відчуття космічної правди? Можливо, ми назавжди або надовго загубили шляхи правди і світла? Можливо, лише при цілком виняткових умовах життя ми можемо прозріти? Чи потрібно змінити життя для того, щоб очиститися? Так кожен із нас у тиші ночі болісно запитує себе: чи закриті для нас брами світла і правди? І у той же час наш дух підказує нам, що нічого забороненого немає. Таємний голос владно нам шепоче: «Усе близько, усе має бути життєве і практичне». І самооновлення усього нашого життя повинне бути просте: повинне починатися тут, серед нас, бо дух людський – цей міст до усього світлого і керівного – ніколи нас не покидає. Де ж ознаки? Чи покинуті ми? Чи не вводять нас в оману? Не у цій лекції мені говорити вам про різні світлі можливості людського духу. Тут я вкажу лише один із незліченних прикладів. Усі ви, звичайно, чули про кольорові аури, що випромінюються людьми. Ви знаєте, що аури міняються відповідно до наших духовних досягнень. І кожна думка наша може і просвітлити, і затемнити нашу ауру. Кожен носить при собі мірило свого духовного досягнення. На зображеннях святих ми бачимо сяйво, тобто стилізацію загальнолюдської аури, особливо яскраво виражену у високодуховних організмів. Звичайно, мова про кольорові аури завжди вважалася областю «містицизму». Навіть теологи збентежено говорили про сяйва святих. Але людство знову зрозуміло, що усе має бути життєве і практичне; серед своїх знаходжень люди знову знайшли спосіб механічно виявляти ауру. Тепер ви можете піти у науковий інститут і разом із рентгенівським знімком отримати і знімок вашої аури. Не кажучи вже про те, що деякі люди бачать ауру звичайним шляхом зору. Але який же стосунок має сказане до питання про костюм? Звичайно – величезне і найближче значення. Коли ви зрозумієте значення і сенс кольорової людської аури, ви тим самим зрозумієте значення кольору у нашому житті – ви зрозумієте, що таке гармонія кольорів. І не лише зрозумієте, але відчуєте, наскільки простий і близький від ваших рук іще один засіб для лікування хворої сучасності. Ще одна «таємниця» природи стане для вас доступною, так само, як легко може стати доступним практичний зміст стихій, що нас оточують. Усе має бути таким простим. І усе має нести радість. І жінці, саме їй, судилося принести найближчі майбутні радощі світу. Становлячись знаючим, становлячись практичним, ви розумієте причини вашого доброго або негативного відношення до людей і до речей. Свідомо і дбайливо ви вимовляєте слово «гармонія». І ця свідомість уже виправляє ваш шлях до майбутнього просвітлення. Якщо дух наш узнав щось, то повірте, лишається тільки питання часу, коли мозок опанує нову для нього свідомість. Людина носить вічне кольорове одіяння духу. Людина помислами сама забарвлює свій дорогоцінний одяг у вибрані нею самою кольори. Людина шукає співвідношення для себе у навколишньому житті. Людина, звичайно, розуміє, що потужне поєднання кольору дієвіше, ніж переляканий, погашений колір миші. Колір присмеркового згасання. І тоді ви відчуваєте могутність кольору у житті вашому. Вашою кращою аурою ви притягнете до себе кращі випромінювання. Кращі кольори речей побічно допоможуть вашому духовному одягу запалати світліше. Усе має бути життєве. Усюди має бути зчеплення взаємної допомоги. Людство вже пізнало світлу і темну магію знаку – магію лінії. Більшість старовинних орнаментів носять у собі сліди благих ліній. І тому джерело цих нашарувань часто дуже благосне. Тепер людство опанує могутність кольору. І тому питання костюму і вжитку, окрім краси зовнішньої, заключає в собі велике значення внутрішнє. І ми зараз уже домовилися, що слова «мені подобається» і «мені підходить», «мене радує» можуть мати глибоке і належне значення. І усе життя сповнене цими великими знаками. І порожній досі спокій наповнюється не примарами, а безліччю потрібних і прекрасних предметів. І ви, як воїн, озброюєтеся ними в ім’я блага, яке кожен із нас повинен нести у світ. Якщо ж хто-небудь посміхається – не розуміючи зараз внутрішнього значення сказаного – нехай посміхається. Потім він так само посміхнеться своєму незнанню… |