Безстрашність

 

 

Наука, якщо вона хоче бути оновленою, має бути передусім необмеженою і тим самим безстрашною. Всяке умовне обмеження вже буде свідченням убозтва, і тим самим стане нездоланною перешкодою на шляху досягнення.

Згадую одну розмову з ученим, який настільки хотів бути захисником нової науки, що навіть старався принизити значення усіх древніх накопичень. Тим часом саме кожен молодий представник нової науки має бути передусім відкритий до всього корисного, і тим більше до того, що вже засвідчене віками. Всяке заперечення вже протилежне творчості. Істинний творець передусім не доходить до заперечення у своєму світлому, поступальному русі. Творець не має навіть часу на осуд та спростовування. Процес творчості здійснюється в нестримній прогресії. Через те так боляче бачити, коли, через якісь упередженості та забобони, людина заплутує сама себе привидами. Лишень би не подумали, що учений стає старкуватим, – боязлива людина готова оголосити анафему або забути найбільш повчальні накопичення древнього досвіду.

Саме вільна, необмежена наука знову відкриває людству багато, давно забутих, корисних знахідок. Фольклор знову йде рука в руку зі знахідками археології. Пісня й легенда зміцнюють шляхи історії. Фармакопеї древніх народів знову оживають у руках допитливого молодого ученого. Ніхто не скаже, що уся така древня фармакопея може бути дослівно застосовна. Адже багато ієрогліфів написів умовно символічні. Саме  значення багатьох виразів загубилося й змінилося у віках. Але досвідченість тисячоліть проте дає необмежене поле для корисних досліджень. Так, багато забутого має бути знову відкрите і доброзичливо представлене мовою сучасності.

Звертаючись до археології, ми бачимо, що багато розкопок останніх років вражали нас вишуканістю змісту і форм багатьох, навіть часткових залишків. Ця вишуканість, витончена добірність давніх віків, ще раз нагадує, з якою дбайливою, шанобливою увагою ми повинні торкатися цих заповітів старовини. Ми мріємо про забуті лаки, про втрачену техніку оброблення каменів, про незрозумілі для нас способи збереження речовин. Нарешті ми не можемо не прислухатися до багатьох старовинних способів виліковування таких бичів людства, які лякають і досі. Коли ми чуємо і переконуємося у тому, що старовинні методи благотворно застосовуються при лікуванні деяких форм раку, або туберкульозу, або астми, або серцевого захворювання, то хіба не обов’язок наш виявити повну доброзичливу увагу цим відгомонам стародавньої накопиченої мудрості?

Обмежене заперечення не повинне мати місця у світогляді молодих учених. Лише убоге мислення могло б відрізати і захаращувати поступальні шляхи. Рішуче усе, що може полегшувати еволюцію, має бути прийняте і сердечно усвідомлене. Усе, що може служити для користі розвитку людського мислення, – усе має бути і вислухане, і прийняте.  Байдуже, в якому одязі чи в якому ієрогліфі буде принесено уламок знання. Благе знання в усіх краях світу матиме почесне місце. У ньому немає ні старого, ні молодого, ні древнього, ні нового. У ньому звершується велика, необмежена еволюція. Кожен, хто утруднює її, буде породженням пітьми. Кожен, посильно сприяючий їй, буде істинним воїном, співробітником Світла.

22 грудня 1934 р. Пекін.